Українська армія на фронті все частіше використовує роботів – щоб доставляти їжу, евакуювати людей і знижувати ризик для піхоти. Ці машини керуються дистанційно, іноді їхні оператори перебувають за десятки кілометрів від лінії фронту.
Знімальна група телевізійної та онлайн-мережі «Настоящее время», (створеної Радіо Свобода для російськомовної аудиторії) побувала на позиціях 57-ї бригади ЗСУ.
Робота з наземними роботизованими комплексами (НРК) на фронті має спеціальний протокол логістики і алгоритм дій.
Павло та Володимир керують НРК 57–ї бригади ЗСУ. По суті це величезна машина на радіокеруванні. Сьогодні вона їде під Вовчанськ.
Зруйнований Росією Вовчанськ
«Це велика машинка, тільки вона трохи більше коштує. Велика машинка для великої дитини», – коментує Володимир.
В одній секретній точці в НРК вставляють батарею і вантажать у джип.
Джип доїжджає до іншого секретного місця, де в роботизований комплекс завантажують 200 кілограмів вантажу.
Ні Павла, ні Вови тут немає – вони у третьому секретному місці.
Наземний роботизований комплекс, НРК, Мирноград
Керування з великої дистанції
«Я хоч із Польщі можу керувати. Система Starlink – і мені більше нічого не треба», – каже Павло.
Таке дистанційне керування – новація в українській армії. Для противника дрони та їхні оператори – пріоритетна ціль, тому чим більш роззосереджені всі елементи логістичного ланцюжка, тим краще.
Шлях до позицій неблизький, відволікатися не можна – оператори економлять батарею НРК.
«Там маячок наш, орієнтир. Там шматок заліза лежить, і ми за ним орієнтуємося. Залізяка, і за два метри – поле», – коментують бійці просування наземного комплексу.
Усі тутешні дороги оператори знають напам'ять.
Володимир встиг повоювати, «списався» – і знову прийшов до армії.
«Удома дах їхав, – пояснює він. – Тут ти розумієш, що тобі треба робити. Тут кожен з пів слова тебе розуміє. Ти глянув на побратима – і ви зрозуміли, що вам треба робити. Удома ти сидиш і дивишся на весь цей бардак і метушню. Воно не дуже добре на психіку впливає»
Ще місяць тому Володимир тримав позицію у Вовчанську. Його побратим Павло воює на цьому напрямку вже кілька років. Раніше був у піхоті і знає, як це – утримувати позицію по кілька місяців:
«Я сидів три місяці [на позиції]. Нормально. А перед цим чотири»
Логістика – це проблема української армії біля Вовчанська. На все, що їздить, полюють російські дрони. Тому малопомітні роботизовані комплекси неабияк виручають українських солдатів: на них і доставляють продукти, і вивозять людей.
Наземний роботизований комплекс 93 ОМБр. 2025 рік
НРК – пріоритетна ціль для противника
Битва за Вовчанськ триває вже не перший рік. Це місто на півночі Харківської області поруч із кордоном Росії. За останній місяць російські війська суттєво просунулися тут, практично окупувавши місто. Солдати констатують: противник постійно збільшує кількість своїх дронів.
Офіцер 2–го батальйону 57–ї окремої механізованої бригади Олексій розповідає про обстановку на цій ділянці фронту:
«Плюс на напрямок заїжджають спеціалізовані підрозділи, які вирізняються своєю ефективністю роботи на тлі інших російських підрозділів. Коли вони прибувають на напрямки, це стає відразу зрозуміло. Логістиці стає набагато складніше. Якщо нашою сильною стороною є те, що у нас є можливість коригувати частоти, допилювати, доробляти ці FPV під потреби окремого напрямку, то росіяни беруть просто кількістю: у них більше «літачків», більше операторів, більше дронів»
Оператори НРК час від часу поглядають на карту, де позначені дрони армії Росії.
На екрані зверху – стрім із міста. Точніше, з того, що від нього залишилося. Вовчанськ буквально зрівняли із землею, його контури залишилися лише на карті, а фото – у календарі, подарованому розрахунку командуванням.
Вид з дрона на Вовчанськ Харківської області
Павло дивується:
«Ті місця, де ми раніше були, ті місця у Вовчанську – зараз їх немає. Зараз одні стіни та руїни. Буває, сидимо і дивимося: де воно, що за район? Неможливо зрозуміти. Є там один район, де пам'ятник літаку, – ось те єдине, що можна впізнати, бо літак там ще лежить. Шкода, звісно. Як подивишся на території, люди роками все будували – а тут за рік буквально... навіть не рік, півтора ми тут стоїмо. І знищити стільки всього»
Через півтори години НРК доїжджає до позицій. Його розвантажують за пів хвилини: Володимир встигає лише розтягнутися на стільці.
Ще півтори години НРК їде назад. У спеціальному місці йому поміняють батарею і випустять на нову місію. До позицій, доля яких залежить від ось таких роботів, як у фантастичних фільмах із 90–х років про війну майбутнього.
Більше про те, наскільки потрібні і як працюють наземні роботизовані наземні комплекси на фронті читайте тут:
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Втрачаємо дрони, а не людей» – командир батальйону наземних роботизованих комплексів 93-ї ОМБр ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Дві армії у великій війні: успіхи і невдачі ЗСУ та армії РФ у 2025 році. Прогноз на 2026 рік ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Війна за власний рахунок: що не так із зарплатами військових?