ВАШИНГТОН – Директор ЦРУ Джон Реткліфф 25 серпня здійснив неоголошений візит до Москви, підтвердили Радіо Свобода американські посадовці. Цей незвичний візит відбувся тоді, коли зусилля Вашингтона, спрямовані на припинення війни Росії проти України, зайшли в глухий кут, а напруженість довкола відносин Москви з Іраном посилилася.
Причина візиту Джона Реткліффа – першої публічно відомої поїздки до Росії відтоді, як він очолив ЦРУ за президента Дональда Трампа, – одразу не була зрозумілою. Американські посадовці, обізнані з його поїздкою, підтвердили, що він перебував у Москві, однак відмовилися розкривати зміст його зустрічей або повідомляти, з ким він мав зустрітися.
ЦРУ та Білий дім одразу публічно не коментували візит.
Першою ознакою поїздки стали дані сервісів відстеження польотів, які зафіксували американський військово-транспортний літак, що прямував зі Сполучених Штатів через Латвію до Москви. Boeing C-17 Globemaster III, який, імовірно, вилетів з Об’єднаної бази Ендрюс у штаті Меріленд, рано-вранці у вівторок приземлився в московському міжнародному аеропорту «Внуково», а згодом залишив Росію, свідчать дані відстеження польотів.
На відео, що поширювалися в соціальних мережах, було видно C-17, який сідає у «Внуково», тоді як на інших зображеннях, як стверджувалося, був зафіксований кортеж американських дипломатів, що рухався Москвою.
Ці незвичні переміщення викликали запитання, чому керівник американської розвідки здійснює рідкісну особисту поїздку до Росії в такий делікатний момент.
Глен Говард, стратег із питань Росії та президент Фонду «Саратога», заявив Радіо Свобода, що сам характер цієї поїздки свідчить про високі ставки.
«Директори ЦРУ не їздять до Москви, якщо їм не потрібно про щось попросити, – сказав Говард. – Тож директори ЦРУ не сідають на C-17 і не летять через пів світу до Росії, якщо справа неважлива».
Говард нагадав, що тодішній директор ЦРУ Вільям Бернс їздив до Москви в листопаді 2021 року, незадовго до того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, щоб застерегти російських посадовців від нападу.
«Бернс їздив туди в листопаді 2021 року перед російським вторгненням, щоб попередити їх не вторгатися в Україну», – сказав Говард.
Тодішній директор ЦРУ Вільям Бернс, 8 липня 2022 року
Високопоставлені представники американської розвідки підтримували контакти зі своїми російськими колегами протягом війни, однак особисті зустрічі на такому рівні залишаються рідкістю.
Можлива політика «батога і пряника»
Одним із можливих пояснень є Україна – зокрема, намагання адміністрації з’ясувати, чи можна ще переконати Москву піти на переговори про завершення війни. Посередницькі зусилля США зайшли в глухий кут, попри зустріч президента Дональда Трампа з президентом Росії Володимиром Путіним на саміті на Алясці минулого року.
Бредлі Боумен, колишній радник із питань національної безпеки членів комітетів Сенату зі збройних сил та міжнародних відносин, а нині старший директор Центру військової та політичної сили при Фонді захисту демократій, сподівається, що Реткліфф передає Кремлю пряме послання.
«Я сподіваюся, що нагорі його списку є пряма вимога до Володимира Путіна припинити неприховану агресію проти України», – сказав Боумен Радіо Свобода.
За його словами, Вашингтон має чітко дати зрозуміти: якщо війну не припинять, то Росію чекатимуть дедалі болючіші заходи, а Сполучені Штати та їхні союзники й надалі допомагатимуть Україні захищатися.
Боумен також вказав на ще одну можливу тему – підтримку Росією Ірану.
«Сподіваюся, він також скаже, що Володимиру Путіну краще припинити надавати Ірану допомогу із запуском супутників», – сказав Боумен, додавши, що Москва також має припинити підтримку, яка може допомагати Ірану завдавати ударів по американських силах, зокрема надання інформації для визначення цілей, допомогу у сфері безпілотників та інших військових спроможностей.
Коментарі Боумена пролунали в момент, коли Вашингтон дедалі більше уваги приділяє військовим можливостям Ірану та ролі Росії у підтримці Тегерана. Міністр фінансів США Скотт Бессент у понеділок оголосив про нову санкційну стратегію, спрямовану на економічну ізоляцію Ірану. Росія є стратегічним торговельним партнером Ірану.
Міністр фінансів США Скотт Бессент оголошує нові санкції проти Ірану у Вашингтоні, 24 серпня 2026 року
Говард також припустив, що Іран може бути центральною темою місії Реткліффа, хоча наголосив, що це його припущення, а не факт.
На його думку, Реткліфф може намагатися переконати Москву припинити постачати Ірану озброєння та надавати іншу допомогу, перетворюючи цей візит на надзвичайно пряме попередження Кремлю.
«Якщо вже припускати, то візит Реткліффа може бути своєрідним ультиматумом», – сказав Говард
Боумен послався на повідомлення про те, що Росія надавала Ірану інформацію для визначення цілей і передавала тактику та методи застосування безпілотників, напрацьовані під час війни в Україні.
«Не буде перебільшенням сказати, що деякі удари безпілотниками чи ракетами по американських силах, зокрема ті, що призвели до жертв, могли здійснюватися з використанням російської інформації про цілі та навіть російської підтримки у сфері безпілотників», – сказав Боумен.
На його думку, підтримка Москви може бути однією з причин, чому Іран зміг зберегти військову стійкість і протистояти тиску з метою змусити його до переговорів.
Рідкісний візит
Перебування Реткліффа в Москві особливо показове з огляду на його власну репутацію прихильника жорсткої лінії щодо Росії.
Говард звернув увагу на те, що раніше Реткліфф виступав за збереження радників ЦРУ в Україні для допомоги у сфері розвідки та визначення цілей навіть тоді, коли Пентагон планував скоротити свою консультативну присутність там.
На думку Говарда, це свідчить про те, що Реткліфф має особливо сильний вплив на Трампа. «Президент до нього дослухається», – сказав Говард.
Москва тим часом звинуватила Сполучені Штати в активній підтримці українських ударів по території Росії.
Не надавши переконливих доказів, міністр закордонних справ Сергій Лавров раніше цього місяця заявив, що Росія направила Державному департаменту США запитання «щодо розвідувальних даних і того факту, що США значно глибше залучені до організації та здійснення ударів углиб території Росії».
Чорний дим над Московським НПЗ «Газпром нефти» на околиці Москви, 18 червня 2026 року
Поїздка не обов’язково свідчить про нове зближення Вашингтона й Москви. Натомість вона може бути спробою передати послання безпосередньо Кремлю після того, як інші підходи не принесли значного прогресу.
«Можливо, я просто видаю бажане за дійсне, але Реткліфф, імовірно, намагається покласти край внутрішній дискусії в адміністрації щодо Росії – співпрацювати з Москвою чи ні», – сказав Говард.
Він припустив, що Реткліфф може перевіряти тезу про те, що подальші спроби співпрацювати з Москвою марні, або ж, навпаки, що залишається вузьке вікно можливостей для одночасного використання прямого тиску та переговорів.
Це відповідало б тому, що Говард назвав продовженням політики «батога і пряника»: збереження дипломатії одночасно зі збереженням тиску на Москву.
Якщо Вашингтон скорочуватиме власну підтримку України, водночас очікуючи, що європейські союзники візьмуть на себе більшу частину тягаря, Сполучені Штати ризикують послабити важелі впливу, необхідні для того, щоб переконати Путіна, вважає Боумен.
«Якщо ми будемо надавати менше допомоги Україні, у нас буде менше важелів впливу, а слова наших посадовців матимуть меншу вагу», – сказав він.
Боумен відкинув думку про те, що додаткові ракети-перехоплювачі для української ППО обов’язково слід розглядати як «батіг» проти Росії.
«Це засіб, який дає змогу не допустити, щоб Путін убивав українців, – сказав він. – «Батогом» були би додаткові засоби та спроможності для далекобійних ударів по території Росії».
Чи можуть американські ув’язнені бути частиною порядку денного?
Ще одна можлива тема – доля американців, ув’язнених або затриманих у Росії.
ЦРУ відігравало важливу роль у попередніх американсько-російських переговорах щодо затриманих, зокрема під час обміну ув’язненими 2024 року, внаслідок якого були звільнені журналіст The Wall Street Journal Еван Гершкович, журналістка Радіо Свобода Алсу Курмашева та колишній американський морський піхотинець Пол Вілан.
Алсу Курмашеву зустрічають рідні на базі Ендрюс у Меріленді, США, 2 серпня 2024 року
Реткліфф також відігравав роль у переговорах щодо звільнення Ксенії Кареліної – громадянки Росії та США, яка провела понад рік у російській в’язниці після того, як російська влада звинуватила її в підтримці України.
Раніше цього місяця Москва також звільнила ще одного колишнього американського морського піхотинця, який перебував під вартою з 2022 року, на тлі занепокоєння щодо стану його здоров’я.
Це породило припущення, що питання затриманих може бути однією з тем переговорів Реткліффа в Москві.
Боумен заявив, що будь-який американський посадовець під час переговорів із російською владою має обговорювати звільнення незаконно утримуваних американців.
«Я думаю, було б величезною помилкою не порушувати це питання за кожної нагоди у розмовах із Москвою», – сказав Боумен.
Чи справді переговори щодо затриманих є частиною місії Реткліффа, наразі невідомо.
Послання Путіну – чи остання спроба дипломатії?
Найбільше питання, яке залишається без відповіді, полягає в тому, чим є поїздка Реткліффа: ескалацією, дипломатичним кроком назустріч чи використанням розвідувального каналу для досягнення конкретної домовленості.
Говард сказав, що ще одна деталь може бути показовою: високопоставлені представники адміністрації Джаред Кушнер і спеціальний посланник Стів Віткофф не поїхали до Києва. Їхню відсутність він трактує як ознаку того, що Білий дім, можливо, все ще сподівається на переговори з Москвою.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Візит посланців Трампа до Києва відклалиВашингтон домагається припинення війни Росії проти України, однак Путін, який, схоже, прагне зберегти участь США в дипломатичних зусиллях, відкидає заклики Вашингтона та Києва розпочати переговори із замороженням нинішньої лінії фронту. Натомість він наполягає, щоб Україна віддала території, які російські війська не змогли захопити в боях.
Наразі посадовці тримають зміст зустрічей Реткліффа в таємниці.
Як висловився Говард, директори ЦРУ зазвичай не сідають у військово-транспортний літак і не летять до Москви, «якщо справа неважлива».