Кожен десятий депутат Держдуми Росії тепер є учасником війни в Україні – такими є підсумки перших від початку повномасштабного вторгнення парламентських виборів у РФ. За остаточними даними Центрвиборчкому Росії, до нового парламенту пройшли 46 учасників і ветеранів війни, 41 із них – від «Єдиної Росії». Загалом, за підрахунками «Медузи», близько третини депутатів нової Держдуми – 148 осіб – так чи інакше пов'язані з війною: самі воювали, займалися постачанням армії, військовою пропагандою або створенням інфраструктури для учасників вторгнення.
Деякі з новообраних депутатів служили в підрозділах, військовослужбовців яких звинувачують у воєнних злочинах. Експерти говорять, що, залучаючи учасників вторгнення до влади, Володимир Путін і Кремль намагаються тісніше пов'язати еліти з війною і застрахуватися від ймовірного розколу всередині системи.
«Єдина Росія» за підсумками виборів отримала 349 мандатів із 450 – рекордний результат в історії партії. У Держдумі попереднього скликання в єдиноросів було 324 місця.
Голова ЦВК Росії Елла Памфілова
За федеральним списком ЄР отримала 57,8% голосів. Вибори супроводжувалися численними повідомленнями про порушення та статистичними аномаліями. Електоральні аналітики, які вивчали розподіл результатів, оцінювали кількість аномальних голосів за «Єдину Росію» в мільйони; розрахунки за статистичними моделями дають істотно менший результат партії без аномальної частини голосування, ніж офіційні 57,8%.
Із кількістю учасників війни проти України в російському парламенті при цьому виникла плутанина. Секретар генради «Єдиної Росії» Володимир Якушев спочатку заявив, що від партії до Держдуми пройдуть 86 учасників війни. Державні агентства поширили цю цифру, однак потім російське агентство «РИА Новости» видалило повідомлення на вимогу партії. Пізніше Якушев назвав уже 49 осіб. Остаточні дані ЦВК виявилися ще нижчими.
Вибори на тлі воєнних злочинів
До Державної думи пройшли кілька депутатів, які або самі перебувають під кримінальним переслідуванням в Україні, або служили в підрозділах, військовослужбовців яких звинувачують у вбивствах, тортурах та інших злочинах проти мирних жителів і військовополонених.
Одним із найбільш відомих став колишній командувач угрупованнями армій «Центр» і «Північ» генерал-полковник Олександр Лапін. У червні 2026 року український суд заочно засудив його до довічного ув'язнення у справі про посягання на територіальну цілісність України та ведення агресивної війни. Слідство вважає, що в лютому – березні 2022 року Лапін керував наступом російських військ на Київську, Чернігівську та Сумську області, де під час окупації зафіксовано численні воєнні злочини.
Генерал Олександр Лапін
Крім того, українські правоохоронні органи звинувачують Лапіна в організації авіаудару по гіпермаркету «Епіцентр» у Харкові 25 травня 2024 року. Внаслідок удару загинули 19 людей, десятки отримали поранення. Наступ на півночі України під командуванням Лапіна закінчився провалом, однак він все одно нагородив за нього свого сина.
До Держдуми знову обрався і Олександр Бородай – один із засновників угруповання «ДНР», якого в Україні заочно засудили до 15 років ув'язнення за посягання на територіальну цілісність країни.
Едуард Шонов, який пройшов до Держдуми РФ, як встановила «Новая газета Европа», найімовірніше, служив у 45-й окремій бригаді спеціального призначення повітрянодесантних військах (ПДВ). В офіційній біографії Шонова його підрозділ не вказаний, однак на приналежність до цієї бригади вказують кілька непрямих ознак – зокрема місце реєстрації та нагрудний знак ПДВ.
45-та бригада брала участь в окупації Бучі. Командира з'єднання Вадима Панькова звинувачують у тому, що він наказав розстріляти 30 місцевих жителів. Військовослужбовців бригади також пов'язували з тортурами жителів селища Димер Київської області. При цьому даних про особисту участь Шонова в цих епізодах немає.
За округом від Єврейської автономної області до Держдуми обрався хірург і депутат минулого скликання Бадма Башанкаєв, який підтримав російське вторгнення і працював у Донецьку. Він став ініціатором групи лікарів «Друзі медицини Донбасу».
У лютому 2024 року в донецькій лікарні прооперували українського військовополоненого Андрія Переверзева. Після операції на його животі були випалені слова «Слава Росії» та літера Z. Проєкт журналістських розслідувань Української редакції Радіо Свобода «Схеми» встановив, що в день операції в лікарні перебували двоє лікарів зі створеної Башанкаєвим групи – Юрій Кузнєцов та Андрій Крячко. Хто саме наніс напис, журналістам встановити не вдалося.
Балдан Цидипов
Від Дагестану до парламенту пройшов колишній військовослужбовець 5-ї танкової бригади Енвер Набієв. Підрозділ брав участь в окупації Бучанського району Київської області, де, за твердженням української сторони, російські військові обстрілювали цивільний транспорт на Житомирській трасі та били по житлових будинках у Бородянці. У цій же бригаді служив Балдан Цидипов із Бурятії, який втратив на війні частину ноги. Набієв служив у бригаді начальником штабу – заступником командира танкового батальйону. Його посада та приналежність до частини підтверджуються відкритими даними.
Від Бурятії до Держдуми пройшов професійний десантник Дашибал Мункожаргалов. Під час війни він деякий час командував 175-м розвідувальним батальйоном, військових якого звинувачували у тортурах і вбивстві полковника СБУ Олексія Теліженка під час окупації Бучі. Журналістам Радіо Свобода вдалося встановити імена офіцерів, які, за їхніми даними, брали участь у вбивстві Теліженка, однак про особисту причетність Мункожаргалова до цього епізоду не йшлося.
Від Туви до Держдуми обрався Буян Куулар, який після повернення з фронту працював міністром молодіжної політики регіону. Він служив у 55-й гірській мотострілецькій бригаді, бійців якої звинувачували у воєнних злочинах у селі Ягідне Чернігівської області у 2022 році. Сам Куулар, згідно з його розповіддю про службу, підписав контракт і потрапив до 55-ї бригади у травні 2023 року.
Владислава Головіна, який брав участь у штурмі Маріуполя, а потім очолив «Юнармію», українська влада звинувачує в мілітаризації українських дітей, зокрема на окупованих територіях. Головне управління розвідки ЗСУ стверджує, що Головін брав участь в організації військово-патріотичних заходів для вивезених з окупованих територій дітей та їхній підготовці до військової служби.
Просування людей, пов'язаних із підрозділами, яких звинувачують у воєнних злочинах, почалося задовго до виборів до Держдуми. Раніше проєкт Радіо Свобода «Сибір.Реалії» розповідав, що щонайменше дев'ять призначених російських чиновників звинувачуються Україною в насильстві над цивільними або полоненими. Федерального інспектора по Камчатці Сергія Кузьмінчука українська влада звинувачує у вбивстві мирних жителів у Бучі та Ірпені. Він служив у 155-й бригаді морської піхоти Тихоокеанського флоту.
Темірлана Абуталімова, призначеного міністром з національної політики Дагестану, звинувачують у вбивстві військовополонених на Запорізькому напрямку. В аналогічному злочині звинувачують міністра праці Північної Осетії Юрія Абаєва. Заступника голови Самари Сергія Карасьова українська сторона звинувачує у вбивстві мирного жителя в Ірпені.
Пленарне засідання Держдуми РФ (ілюстративне фото)
«Якщо він у Думі, то нам точно п..ець»
Більшість новообраних депутатів, які брали участь у бойових діях, прийшли до Держдуми вже з досвідом державної служби або через створені Кремлем кадрові програми. У червні 2024 року Володимир Путін запустив програму «Час героїв», призначену для просування учасників війни на державні посади.
Наприклад, висуванець від Республіки Алтай Олександр Суразов після повернення з фронту став учасником «Часу героїв», а потім був призначений головою регіонального комітету з фізичної культури і спорту.
При цьому навіть усередині офіційної категорії «учасників СВО» критерії залишаються розмитими. Аналізуючи кандидатів «Єдиної Росії», «Медуза» не змогла знайти відомостей про реальну військову службу кількох людей, яких партія представляла як учасників війни. У деяких виявилися лише поїздки на окуповані території або робота, безпосередньо не пов'язана з бойовими діями.
У новому скликанні працюватимуть і депутати на кшталт Віталія Мілонова та Дмитра Сабліна, які й раніше заявляли про участь у бойових діях. Подібні «номінальні» учасники війни з'являлися в органах влади й до нинішніх виборів: журналістські дослідження показували, що частина чиновників ненадовго вирушала в зону бойових дій, після чого поверталася на колишні або вищі посади.
За даними «Медузи», якщо рахувати не лише військовослужбовців, а й усіх депутатів, чия діяльність була безпосередньо пов'язана з війною, у новій Держдумі таких щонайменше 148 – близько третини складу.
Анна Кузнєцова
До парламенту пройшли військові кореспонденти Євген Поддубний та Ірина Куксенкова, фельдшер і Герой Росії Людмила Болілая, колишня уповноважена з прав дитини Анна Кузнєцова, телеведуча Марина Кім, а також громадські активісти та підприємці, які займалися матеріальною підтримкою російської армії. Кузнєцову українська влада звинувачувала у причетності до вивезення дітей з окупованих територій України.
Образи учасників війни під час кампанії активно використовувалися в політичній рекламі, а біографії кандидатів обростали історіями, справжність яких часто неможливо перевірити.
Обраний від Красноярського краю козак Олег Ліконцев, наприклад, розповідав, що під час скидання боєприпасу з безпілотника його врятувала шапка-кубанка, яка пом'якшила удар. Москвич Ельдар Шаріпов розповідав, як листівка з єдиним словом «Живи», отримана від незнайомої першокласниці після загибелі товариша по службі, «буквально поставила його на ноги».
Від Комі до Державної думи обрали випускника Рязанського десантного училища Станіслава Кочева. Після тяжкого поранення він проходив лікування та реабілітацію. Ще у 2025 році сиктивкарській школі №36, яку він колись закінчив, присвоїли його ім'я – за життя самого Кочева. Для цього міській владі довелося змінити положення про присвоєння школам імен: раніше воно не передбачало такого варіанту для людини, яка є живою. Рішення ухвалювалося окремо міською радою.
До Держдуми потрапив і, ймовірно, один із небагатьох мобілізованих серед нових депутатів – Дмитро Аксенов із Ханти-Мансійського автономного округу. До війни він служив у внутрішніх військах, брав участь у війні в Чечні, а потім працював в апараті думи ХМАО (Ханти-Мансійського автономного округу).
Після мобілізації восени 2022 року Аксенова призначили командиром сформованого з жителів регіону батальйону «Югра». Перед його відправленням на фронт у соцмережах з'явилося відео шикування.
– Чого ми хочемо? – запитує на записі Аксенов.
– Крові! – відповідає стрій.
– Що ми будемо робити?
– Вбивати!
З війни Аксенов повернувся у травні 2024 року, після чого був обраний депутатом думи ХМАО, а тепер пройшов і до федерального парламенту. До мобілізації він працював в організаційному управлінні апарату окружної думи.
«У регіоні його сприймають як біснуватого дядька, який був на війні, і це найяскравіша подія його життя, – говорить журналіст із ХМАО. – У певному сенсі він – уособлення війни. Ось таке брутальне, агресивне, але для більшості марне. Дивно, звісно, бачити таку людину в російському парламенті. Я постійно думаю: якщо вже він у Думі, то скоро нам усім п..ець. У тому сенсі, що сприймати цю систему влади серйозно тепер точно не можна».
«Путін намагається підстрахуватися»
Просування учасників війни у владу не обмежилося Держдумою. У вересні 2026 року вибори також відбулися в регіонах і муніципалітетах.
У Бєлгородській області губернатором став колишній генерал-майор Олександр Шуваєв. До переходу на цивільну службу він командував 1-ю окремою гвардійською мотострілецькою Слов'янською бригадою, а в січні 2026 року був призначений заступником губернатора Іркутської області. У травні Путін призначив його тимчасовим виконувачем обов'язків голови Бєлгородської області, а на вересневих виборах Шуваєв отримав більшість голосів.
Олександр Шуваєв проводить «Урок мужності» в одній зі шкіл Бєлгородської області
При цьому першим учасником нинішньої війни, який очолив російський регіон, став не Шуваєв. Ще в листопаді 2024 року виконувачем обов'язків губернатора Тамбовської області був призначений колишній депутат Держдуми Євген Первишов, який у 2022 році уклав військовий контракт і близько року перебував на війні.
1-ша Слов'янська бригада під командуванням Шуваєва брала участь у боях за Авдіївку. Human Rights Watch документувала епізод лютого 2024 року, коли після захоплення позиції на околиці міста були знайдені тіла шести українських військовослужбовців, які, згідно зі зібраними організацією свідченнями, перед цим здалися або збиралися здатися в полон російським підрозділам. На опублікованих після захоплення позиції кадрах був присутній логотип 1-ї Слов'янської бригади. Human Rights Watch закликала розслідувати те, що сталося, як можливий воєнний злочин.
Учасники війни та пов'язані з нею кандидати пройшли і до регіональних органів влади. Подібний процес триває вже кілька років. Проведене влітку 2026 року дослідження «Медузи» виявило понад 1300 учасників війни, які після служби отримали або зберегли державні, муніципальні або близькі до держави посади та мандати. При цьому значна частина з них була пов'язана з державою ще до відправлення на фронт.
Залучаючи учасників вторгнення до влади, Володимир Путін намагається забезпечити «націоналізацію еліт», тобто переорієнтувати інтереси вищих чиновників на збереження існуючої системи, вважає політолог Іван Преображенський.
«Головна мета Путіна – націоналізація еліт – навіть не пов'язана з якимись конкретними виборами. Він хоче, щоб еліти були так само відповідальні за воєнні злочини, як і він сам, а в ідеалі – несли безпосередню відповідальність. Я б сказав, що зараз говорити про кількість учасників війни в Держдумі не має великого сенсу, тому що деяка частина з них – це ті самі чиновники, які створили видимість участі: посиділи в штабах, отримали потрібні папери і спокійно повернулися з фронту».
Політичний аналітик Іван Преображенський
На думку Преображенського, набагато важливіше дивитися на те, як учасники війни розподіляються по всій системі державної влади.
«Гадаю, завдання адміністрації президента полягає в тому, щоб вони були всюди. Щоб в одному рукостисканні від кожного чинного чиновника була людина, яка або вбивала на війні, або була там, принаймні. Тоді відбувається гомогенізація еліт – вони перетворюються на людей однакових поглядів, принаймні – тих, які публічно висловлюються. Головна мета – щоб усі були пов'язані кров'ю, як це називається у кримінальному світі», – зазначає Преображенський.
Раніше проєкт Радіо Свобода «Сибір.Реалії» розповідав, як учасники війни в Україні проникають на всі рівні російської влади – від голів сільських поселень до федеральних міністерств і підрозділів адміністрації президента. Дослідження «Медузи» показує той самий процес у цифрах: серед 1305 знайдених журналістами учасників війни, які отримали призначення або мандати, 447 мали досвід роботи в державних або муніципальних структурах ще до війни, а ще 245 після служби просто повернулися на колишні місця. На муніципальному рівні журналісти нарахували 384 депутатів-учасників війни, на регіональному – 160.
«Ще однією функцією учасників війни може бути контроль за іншими представниками еліт, – говорить Іван Преображенський. – Вони виступлять в якомусь сенсі цензорами і контролерами. Наприклад, моя покійна бабуся любила працювати там, де працювали ветерани Другої світової війни, тому що, як вона говорила, вони били стукачів. Так ось, путінська система може ветеранів своєї війни проти України перетворити на стукачів. Усім цим Путін намагається підстрахуватися від можливого розколу еліт».
Наскільки така страховка спрацює, невідомо, зазначає Преображенський.
«Приклад Хрущова показує, що може й не спрацювати згодом: він був замазаний у репресіях, але все одно пішов проти спадщини Сталіна, – каже він. – Так чи інакше, Путін намагається таку страховку створити. На початку війни в еліт була можливість триматися подалі від війни, що більшість і робила. Зараз Путін не залишає їм такої можливості».