Російський глава Криму Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов) та призначений Кремлем губернатор Севастополя Михайло Развожаєв заявляють, що окупований Росією український Крим є прифронтовим регіоном. Це накладає множинні обмеження в різноманітних сферах життя півострова, у тому числі в курортно-оздоровчій та лікувальній. На перший план висувається військово-медична діяльність.
Про систему російської цивільної та військової медицини в Криму, шляхи доставки «вантажу 300» (військовим сленгом – поранений – ред.) з материкової частини України до Криму та Севастополя, проблеми лікування і реабілітації поранених російських солдатів, а також похідні впливи на медичне обслуговування кримчан – у матеріалі проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії.
Місцева охорона здоров’я та федеральні «метастази» медицини в Криму
На півострові функціонує російське Міністерство охорони здоров’я Криму, що працює за нормативними актами та приписами федерального центру. У віданні кримського міністерства – місцеві лікарні, клініки і медичні центри, а також санаторії та бази відпочинку. Міністерство, власне, не входить до системи федеральної охорони здоров’я Росії.
Сімферопольський медичний університет, що славився своїми кадрами та підготовкою спеціалістів у всьому світі, в першу чергу хірургами-практиками, зараз перетворений на інститут при створеному російською владою Кримському федеральному університеті й до списку вищих навчальних закладів Мінохороноздоров’я Росії не включений.
Міністерство охорони здоров’я Росії не має своїх представництв, уповноважених осіб і санаторіїв у Криму. Тут розгорнута мережа територіальних органів федеральних наглядових служб у галузі охорони здоров’я.
Федеральне медико-біологічне агентство Росії (ФМБА) контролює стандарти та лікування на особливих підприємствах, у першу чергу, ядерно-атомного циклу. Підвідомчий агентству Федеральний науково-клінічний центр за погодженням із російською кримською владою в 2017 році відкрив філію на базі клінік Ялти. Під приводом допомоги в лікуванні коронавірусу наприкінці 2021 року ФМБА спрямувало до Криму сотні фахівців-анестезіологів.
Кримська «медична власність» Міноборони Росії
За широке коло питань військової медицини відповідає Головне військово-медичне управління Міністерства оборони Росії, яке контролює військові санаторії та шпиталі в Криму, а також медичні загони спеціального призначення. Такі загони та парамедики (медичний співробітник, який надає невідкладну медичну допомогу на дошпитальному етапі – ред.) евакуюють поранених безпосередньо з поля бою в тил.
У 2015 році місцева влада передала у власність Міноборони Росії низку кримських об’єктів. Тепер військове відомство Росії має на півострові широку мережу санаторіїв та лікувальних закладів: «Військовий санаторій «Крим», «Євпаторійський військовий дитячий клінічний санаторій імені Глинки», «Сакський військовий клінічний санаторій».
А також – «Санаторно-курортний комплекс (СКК) «Кримський», до складу якого входять «Військовий санаторій «Ялта», «Феодосійський військовий санаторій», «База відпочинку «Севастополь», «окремий структурний підрозділ СКК «Кримський» – «Санаторій «Судак».
У цих санаторіях у мирний час відпочивають і оздоровлюються російські військовослужбовці та члени їхніх сімей, а також «комерційні клієнти» – цивільні особи за окремим тарифом зі всієї Росії. Тепер тут проходять курс реабілітації та лікування поранені в Україні російські військові.
У Криму та Севастополі функціонують стаціонарні та мобільні військові шпиталі, профіль їхньої основної роботи – лікування поранених, травмованих і хворих військовослужбовців.
1472-й Військово-морський шпиталь Міністерства оборони Росії (Севастополь) має місткість 610 ліжок. Шпиталю підпорядковані три філії: колишній 85-й шпиталь, Клінічний центр Кримського регіону та шпиталь ВМСУ, а зараз – 1-а філія (Севастополь) на 150 ліжок; колишній Сімферопольський військовий шпиталь, зараз – 2-а філія (Сімферополь) на 150 ліжок; колишній військовий шпиталь Феодосії, зараз – 3-я філія (Феодосія) на 110 ліжок.
Військові стаціонарні шпитальні можливості на півострові при максимальному навантаженні спроможні прийняти до 1000 поранених і хворих військовослужбовців одночасно.
Наприкінці 2021 року в Криму під приводом посилення боротьби з коронавірусною інфекцією було розгорнуто кілька військових мобільних шпиталів: у Красноперекопську, Сімферополі та Ялті. Їх встановили на території цивільних лікарень. Особовий склад медичних загонів спеціального призначення Південного військового округу перекинули на півострів з Ростова-на-Дону.
І нещодавній візит до Севастополя віцеспікерки Держдуми сусідньої Росії Анни Кузнецової, і відвідування 3-ї філії шпиталя у Феодосії Філіпом Кіркоровим підтвердили лікування поранених російських солдатів у кримських військово-медичних закладах. Проте і тут їх може настигнути відплата кримських партизанів.
Як це працює: шлях з фронту до кримського шпиталю
Перший, кого зустрічає поранений російський солдат на полі бою, – парамедик: доброволець чи контрактник. Після надання екстреної медичної допомоги бійця евакуюють до медичної частини його підрозділу. Тут відбувається сортування поранених, залежно від тяжкості поранення та складності подальшого лікування. Тяжких поранених у невідкладному порядку доставляють до військових шпиталів. Легкі поранення та контузії інколи лікують у лазареті на місці.
Переважна більшість – поранення кінцівок, найчастіше – осколкові та мінно-вибухові. 20% поранень – у грудну клітину, ще 10% – у шию та голову. З кульовими пораненнями найчастіше привозять розвідників. Поранені кулями та осколками – близько половини. Інша половина – з опіками. Найскладніші пацієнти – з опіками, одужують близько 95%. Військова медицина має також і невидиму неозброєним оком сторону – поранені військовополонені. «Легких» «штопають» безпосередньо на лінії зіткнення, але чимало й таких, кого везуть до Криму.
Так описує події російська газета журналістських розслідувань «Версия».
Коментуючи на прохання Крим.Реалії російські військово-медичні заходи, керівник військових програм безпеки Центру глобалістики «Стратегія ХХI» (Київ) Павло Лакійчук розповів про їх організацію.
Евакуація поранених здійснюється автотранспортом до Криму, найбільш важких – вертольотами напряму з фронту до СевастополяПавло Лакійчук
«Що стосується евакуації, то у них система в Криму налагоджена достатньо непогано. Основні можливості – шпиталь 1472 (Військово-морський шпиталь Міністерства оборони Росії в Севастополі – ред.), а також цивільні медичні заклади. Евакуація поранених здійснюється автотранспортом до Криму і далі – вглибину Росії, найбільш тяжких – вертольотами напряму з фронту до Севастополя, де в районі училища імені Нахімова обладнаний вертолітний майданчик. Це дуже оперативна доставка. Як говорять кримчани і севастопольці, незважаючи на завершення етапу бойових дій та загострення на Херсонщині, перельоти таких «каченят» спостерігають часто, оскільки багато поранених на передовій. Севастопольці вже звикли до появи вертольотів і колон карет швидкої допомоги», – розповів експерт.
Про гострі проблеми з пораненими та втрати мовчать
Ще у травні Російська служба ВВС писала про те, що російська влада не повідомляє про втрати особового складу під час війни в Україні. Медики рятують тих, хто вижив, під підписку про нерозголошення. Поранених вивозять і до цивільних лікарень, а до прикордонних районів відряджають лікарів зі всієї країни. Військових у важкому стані евакуюють до центральних шпиталів, де врятувати вдається не всіх. При цьому «вантаж 300» в Росії приймають і військові шпиталі, і цивільні лікарні.
Військові шпиталі на окупованому півострові мають ліміт щодо кількості пацієнтівБорис Бабін
Експерт у галузі міжнародного права, професор Борис Бабін повідомив Крим.Реалії, що військова медицина не справляється з потоком поранених, який надходить із фронту.
«Військові шпиталі на окупованому півострові мають ліміт щодо кількості пацієнтів та, звісно, що в умовах масштабних бойових дій потреби агресора значно його перевищують. Особливо це стосується «робочих рук» медичного персоналу, ліків і розхідних матеріалів. Крим має значну кількість ліжко-місць, але вони, за виключенням флотського севастопольського шпиталю, розраховані не на екстрене рятування чи лікування поранених, а, швидше за все, на їх рекреаційну реабілітацію», – підкреслив він.
З ним згодний і Павло Лакійчук, який вказав на низку конкретних проблем.
Зараз у Криму серйозне лікування поставлене на паузу: або вмирати, або чекати закінчення війниПавло Лакійчук
«Поранених розосереджують по цивільних клініках і навіть по оздоровчих закладах. Ще одна проблема – з початком мобілізації «по-російськи» найбільш затребуваних спеціалістів забирають до армії, а це, як правило, – водії. На станціях залишаються по кілька водіїв швидкої допомоги. Другий момент – це «директивний» наплив поранених, директивне навантаження призводить до колапсу цивільної медицини. Ті лікарні, де здійснюється лікування поранених військових, призначені для лікування місцевого населення. Російська медицина у Криму не впоралася зі своїми завданнями. Зараз у Криму серйозне лікування поставлене на паузу: або вмирати, або чекати закінчення війни. Коли Чорнобаївку звільнили, евакуація для росіян стала складною. Тепер евакуаційні рейси здійснюються з Мелітополя чи вже з Джанкоя. Поранених тепер треба «дотрясти» до Джанкоя з передової. З деокупацією Херсону та витісненням ворога на лівий берег Дніпра вся російська військово-медична система змістилася в бік Криму. Крим тепер забезпечує медициною все південне угруповання. Як говорять севастопольці, зважаючи на це, кількість рейсів «каченят» не зменшилася, а збільшилася», – вказав Павло Лакійчук.
Він додав, що початок бронювання з 1 листопада у військових санаторіях і лікувальних закладах Криму на весняно-літній період 2023 року може говорити про розрахунки російської сторони та підготовку до зростання кількості поранених і, відповідно, втрат в активних бойових діях.
Про втрати не кажуть, оскільки не бажають висвітлювати «незручні питання»Борис Бабін
«Поховання вбитих воїнів агресора у Криму приховують через небажання окупантів оприлюднювати як кількість загиблих, так і дати їх загибелі, що легко може бути з’ясовано на цвинтарях. Також окупанти побоюються вандалізму з боку кримчан на таких похованнях. Крім того, про втрати не кажуть, оскільки не бажають висвітлювати «незручні питання», коли таких вбитих родичі або ховають за власний рахунок, або на непристосованих для цього місцях. Адже потреба різкого розширення кладовищ, зокрема у відносно невеликих населених пунктах, де є проблеми із землекористуванням, часто ставить перед колаборантами «непросте завдання», – зазначив Борис Бабін.
«Нові військові поховання в Криму «ростуть як гриби». Найсвіжіший приклад – Верхнєсадове…», – додав Павло Лакійчук.
У Криму та Севастополі продовжують ховати російських військових, які загинули під час вторгнення Росії в Україну, але не повідомляють точну кількість загиблих. Поховання відбулись у Севастополі, Алушті, Судаку, Саках, Керчі та Ялті.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
