Софі Оксанен – фінська письменниця і драматург, твори якої перекладено понад 40 мовами та продано понад два мільйони примірників. У 2019 році вона написала роман «Собачий парк». Матеріал для роману авторка збирала в українському місті Дніпрі. Наразі Софі Оксанен активно підтримує Україну у війні, яку розвʼязала Росія проти неї. Що підштовхнуло письменницю написати роман про Україну? Чи втомився світ від війни в Україні та що робити, щоб ця тема не відходила на другий план у міжнародній спільноті? Про це проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» поспілкувався з письменницею.
«Одразу зрозуміла, що сталося»
Софі каже, що слідкувала за ситуацію в Україні довгий час, тому одразу все зрозуміла, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії до України.
– Я була в мережі, слідкувала за ситуацією, а потім побачила чорні рамки на національному мовленні. Мені не потрібно було читати заголовки, я зрозуміла, що сталося. Це було в повітрі, тому я не була здивована. Вже давно пахло війною.
Наразі всі в Європі та західних країнах знають, де розташована Україна. Вона визначена як нація для інших
Письменниця розповіла, що уважно слідкує за всім, що відбувається зараз в України, а дії російської армії називає «звірствами» та «воєнними злочинами».
– Бачу ракети, всі звірства та воєнні злочини. Але водночас, я дуже пишаюся. Ви маєте спротив і вам вдалося зробити чимало речей, про які багато людей навіть не думали. І у вас попереду довгий шлях, але наразі всі в Європі та західних країнах знають, де розташована Україна. Вона визначена як нація для інших. Я вважаю це величезним досягненням.
– Також, я вважаю чудовим прикладом українських жінок. Я думаю, вони надихають жіноцтво у всьому світі, бо існує старомодна ідея про те, що, ви знаєте, що чоловіки захищають країну, а жінки тільки готують. Багато жінок надихаються українськими жінками і вони знають, що ми здатні захистити свою країну. Це дуже важлива ідея.
«Опір українців був несподіванкою»
Письменниця зізнається, що після Революції гідності в Україні у 2014 році вона очікувала, що західні ЗМІ будуть стежити за тим, що відбувається в Україні, але, зізнається Софі, вони «втратили інтерес досить швидко».
Опір був несподіванкою для багатьох людей, які просто з роками забули Україну
– Звичайно, завдяки спротиву народу вони знають, що відбувається. І певною мірою сила опору стала несподіванкою для багатьох західних журналістів і громадян. Вони не думають про те, що в Україні триває війна і що у вас, наприклад, набагато краще підготовлений військовий персонал. Опір був несподіванкою для багатьох людей, які просто з роками забули Україну.
Вона каже, що у Фінляндії багато людей почали згадувати розповіді своїх рідних про російсько-фінську війну.
– У нас є більше психологічних шарів у порівнянні з багатьма іншими країнами, які не мають такої ж історії. Звичайно, можливо, вони не хочуть думати про війну щодня, але, з іншого боку, якщо порівняти з 2014 роком, на цей час Україна має перевагу в публічній нарації. Ви вмієте розмовляти із західними країнами.
Можна з упевненістю сказати, що ви вже виграли битву оповідань у західних країнах і це є великим досягненням
– Україна відрізняється від 2014 року, у вас відбулося багато речей, і, безперечно, революція мала великий вплив. Але при цьому багато старих радянських наративів, вони існували в західних країнах. Багато з них ставали сильнішими, тому що в Росії було багато агентів, які працювали на Заході. Можна з упевненістю сказати, що ви вже виграли битву оповідань у західних країнах і це є великим досягненням.
Україна міняє Європу
Софі Оксанен впевнена, що теперішні події в Україні змусили багатьох європейців багато чого переосмислити, в тому числі в геополітичному плані.
Зараз у Фінляндії дуже велика популярність НАТО і зовсім інша політична риторика
– Я думаю, що в Естонії велика зміна відбулася у 2007 році. Тоді кожному стало зрозуміло, що колись Росія хотіла б бачити Естонію знищеною, як країну, як націю. Фінляндія на той час не думала, що це так. А що сталося в лютому 2022 року? Зараз у Фінляндії дуже велика популярність НАТО і зовсім інша політична риторика. Тому що навіть у 2014 році цього не сталося. Є багато партій, які продовжують стверджувати ніби нічого й не було. І, звісно, у Фінляндії є такі люди, які завжди дуже романтично сприймали Росію.
Щодо занепокоєнь українців стосовно того, що західний світ втомився від війни в Україні, письменниця каже, що «не може дати короткої відповіді».
– Коли я думаю про новинний потік у 2000 році, він був повільним. Журналістам не потрібно було продукувати новини 25 годин на добу. І так було легше, але, з іншого боку – складніше, бо зараз просто отримувати матеріали і навіть кожен простий українець може стати автором новини. Таким чином цифровий світ – кращий для України. Але водночас, новини обертаються дуже швидко.
– Я не журналіст і можу зосередитися на довгостроковому написанні. Я пишу для майбутнього. Журналістика – це писати для сьогодення. Моя ж історія спрацює через 200 років. Ось чому мені потрібно подумати. Я б не надто хвилювалася з цього приводу (стомлення світу від війни – ред.), тому що це дуже довга дорога.
«Закохана у Дніпро»
Письменниця розповіла, що не раз була в українському місті Дніпрі. Називає його особливим.
Історія Дніпра видалася мені ідеальною для роману
– Я абсолютно закохана у це місто. Я не знала про нього багато до того, як почала писати свій роман «Собачий двір». Я думала про різні локації й історія Дніпра видалася мені ідеальною для роману. Тому, звичайно, жахливо дивитися, що відбувається зараз. Але Дніпро, безумовно, було одним з особливих міст.
Софі Оксанен каже, що до написання роману про Україну хоче «достукатися» до людей за її межами, які не стежать за міжнародними новинами і навіть не знають, де розташована Україна і які важливі події там відбуваються.
– Роман має довгострокову хронологію. Ви можете звернутися до людей, які взагалі не стежать за іноземними новинами і які навіть не знають, де насправді розташована Україна на мапі. Ви знаєте, що ви можете достукатися до людей і познайомити їх з історією, розповісти, що відбувається, чому це важливо? Чому відбулася, наприклад, революція? Таким чином, вони не усвідомлюють, що водночас, читаючи оповідання, дізнаються більше про Україну, вони навіть не знають, що вони це роблять.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
