Колишній військовослужбовець армії США. Воював в Іраку та Афганістані. Але збройний конфлікт такої інтенсивності, як в Україні, – перший. Райан О’Лірі долучився до українського війська на початку повномасштабного вторгнення. Спочатку були спецоперації під керівництвом Головного управління розвідки, далі підписав контракт із 59-ю окремою мотопіхотною бригадою. Вже рік виконує бойові завдання на Донеччині.
В інтервʼю Радіо Свобода О’Лірі розповів:
- про свій бойовий шлях у гарячих точках світу,
- у яких спецопераціях брав участь в Україні,
- про рівень підготовки українських підрозділів,
- про нестачу важкого озброєння,
- про бажання отримати громадянство України.
Про досвід війни у гарячих точках світу
– Я приїхав в Україну в лютому 2022 року. І з того часу я служу в Збройних силах України.
Я воював у Мощуні, Ірпені, Бучі. Також у Запоріжжі, Херсоні, Миколаєві, Харкові. Був в Семенівці.
Останні 11 місяців я перебуваю на Донеччині.
До того, як приїхати до України, я п'ять років воював в Іраку проти «Ісламської держави». А до того я прослужив 11 років в армії США в Іраку та Афганістані як піхотинець. Справжня військова служба була в 2007 році в Іраку.
Війна в Іраку не була такою інтенсивною, як ця
Війна в Іраку не була такою інтенсивною, як ця. Ти міг поїхати на свою базу, й раз чи два на місяць туди могли прилетіти ракети, але це не був конфлікт високої інтенсивності. Тож я можу сказати, що не бачив реальної війни десь до 2014 року, коли я повернувся в Ірак, щоб воювати проти «Ісламської держави». Мабуть, у мене є цей інстинкт виживання. Коли ти провів багато часу в боях, з часом усе стає однаковим, лише інтенсивність стає більшою.
Мені ніколи не було складно тут, в Україні, завдяки моєму попередньому досвіду. Єдине, що стало новим для мене – це те, що у росіян є гелікоптери і літаки. На перших етапах війни до цього треба було звикнути. Особливо в північніших частинах.
Одного разу я був разом з підрозділом аеророзвідки в лісі, де намагалися вдарити по російській колоні, яка просувалася з півночі, і в цей час нас без упину атакували гелікоптери. Я думаю, що досвід дозволяє вижити. Якщо тебе вб'ють – це означає, що в певний момент тобі просто не пощастило.
Чому приїхав до України
– Я приїхав сюди, тому що вважав, що Україна потребує допомоги. Це демократія, що розвивається. Будучи американцями, ми маємо підтримувати демократичні країни, неважливо, де вони розташовані. Знаєте, я залишився, тому що я – ідейна людина й вірю в демократію.
У певних випадках ви можете захистити демократію за допомогою ручки й паперу, в інших – треба взяти в руки зброю
У певних випадках ви можете захистити демократію за допомогою ручки й паперу, в інших – треба взяти в руки зброю. Саме тому я досі тут.
З початку війни 24 лютого до 3 березня у мене не було контракту, а потім Зеленський закликав іноземців доєднатися. Я підписав контракт з підрозділом ГУР. І в той же день мене і 12 інших хлопців відправили в Мощун. В Мощуні й в Ірпені були з Головним управлінням розвідки, і потім я виїхав з аеророзвідкою до Бучі.
У Миколаєві я був з ГУР, операції в Херсоні з ГУР. У Харкові був із ССО. Далі – операції на півночі в Семенівці були з Інтернаціональним легіоном і Сухопутними військами.
Про спецоперації на північному кордоні
– В Семенівку ми приїхали, щоб допомогти з локальним захистом на кордоні, дати поради, провести розвідку, щоб дізнатися звідки рухалися росіяни. Адже вони використовували диверсантів. Групи ДРГ вбивали багато цивільних людей і українських солдатів. Ми виявили шлях, завдяки якому вони заходили й виходили. Влаштували кілька засідок там. Нам не вдалося атакувати ці групи ДРГ, бо вони використали інші шляхи. В цей час ми вже планували свою операцію.
Тож я і 12 інших хлопців знайшли частину кордону, яка була замінована, але за нею ніхто не стежив. Ми провели десь три дні, розміновуючи цю ділянку. Це було десь півтора кілометра. Далі ми знайшли позицію поруч з дорогою, по якій їздили росіяни, їхні офіцери. Тож першу засідку ми організували на цій дорозі. Ми розмістили протитанкові міни на другорядній дорозі, розтяжки трохи далі.
Спочатку ми хотіли запустити ракету по автомобілю. Я пішов, щоб взяти ракету… Машина зупинилася, і російські військові нас побачили, тоді ми просто почали по них стріляти. Нам вдалося ліквідувати трьох бійців, які були в машині, й пізніше ми дізналися, що вони працювали на Міністерство оборони Росії. Якісь офіцери високого рангу.
Нам вдалося ліквідувати трьох бійців, які були в машині, й пізніше ми дізналися, що вони працювали на Міністерство оборони Росії. Якісь офіцери високого рангу
Коли ми знищили їх й підірвали машину, ми повернулися назад десь на 800 метрів й чекали, щоб атакувати наступну групу росіян. Але сталося так, що вони наїхали своєю вантажівкою на протитанкові міни й підірвалися.
А на наступний день росіяни натрапили на протипіхотні осколкові міни. Тож це була досить успішна операція. Після неї росіяни не відправляли свої групи тим шляхом десь протягом 3 місяців. Таким чином наші підрозділи мали змогу змінити розташування своїх військ та зброї, щоб блокувати групи ДРГ.
Росіяни відреагували на це все лише через дві години після того, як ми вбили офіцерів у тій машині, підірвали комунікаційну вежу, яка була на їхній головній будівлі. Росіяни не дуже добре підготовлені, і є ділянки, де з належною підготовкою планування, реалізацією та розвідкою їх можна атакувати.
Про готовність українських підрозділів
– Із січня 2023-го я в 59-й бригаді Збройних сил України, тут ми найдовше. У них є багато плюсів: вони добре організовані, у них хороше планування, у них є розвідка. 59-та бригада має кращу картину бойових дій, коли ми говоримо про загальновійськові операції. Ясно, що загальновійськові – мається на увазі без підтримки з неба, але вони застосовують артилерію, танки, міномети, дрони. Тому ми виконуємо свою роботу досить добре. І я щасливий бути тут, в 59-й бригаді.
Готовність військ воювати на тому ж рівні, що і в будь-якого американського підрозділу. Головна перепона – це нестача обладнання, важкого озброєння
Я б сказав, що готовність військ воювати на тому ж рівні, що і в будь-якого американського підрозділу. Головна перепона – це нестача обладнання, важкого озброєння. Під нестачею важкого озброєння я маю на увазі нестачу артилерійських снарядів, підтримки з неба. Це можна було б дуже легко виправити, якби Захід не сидів, склавши руки, й замість повільного надання допомоги нам дали «Хаймарси» ще на початку 2022 року. Події цієї війни на деяких ділянках розвивалися б зовсім інакше.
«Якби Захід серйозно поставився до запитів України...»
– Підрозділи не зможуть добре виконувати свою роботу на полі бою, якщо офіцери не вмотивовані, не дисципліновані й не готові попітніти заради свого війська.
Якби Захід серйозно поставився до запитів України й надіслав необхідну допомогу, хід війни змінився б в кращий бік. Не було б стільки загиблих українців
Ми –в 59-й вже 11 місяців. І причина, чому ми так довго тут, тому що офіцери виконують свою роботу – вони допомагають з плануванням, вони допомагають на кожному етапі, щоб ми могли належно виконувати функції штурмового підрозділу.
Якщо у вас професійні офіцери – у вас професійні сержанти, й якщо сержанти професійні – то професійні й солдати. Загалом боєздатність хороша, але є нестача зброї. Це нелегко, адже все залежить від західних партнерів.
Якби Захід серйозно поставився до запитів України й перестав хвилюватися про те, що Путін може застосувати ядерну зброю й просто надіслав необхідну допомогу, хід війни змінився б в кращий бік і набагато швидше. Не було б стільки загиблих українців.
Що думають про війну в США
– Я говорю зі своєю родиною: батьками та сестрою, мабуть, раз на 3-6 місяців. Ми не часто спілкуємося з ними. Тут дуже багато всього відбувається, ще й на додачу різниця в часі. Їх не засмучує те, що я тут. Вони розуміють, чому я тут. Вони теж виступають на підтримку України.
Єдине, що їм не подобається, – це те, що це вже так довго триває. Американці зазвичай думають, що війни швидко закінчуються, але це не так. Приклад Іраку й Афганістану мають бути показовими для них. Вони не кажуть, щоб я повертався додому. Вони не кажуть, що це не наша війна. Такого немає. Звичайно, вони сумують за мною.
Американці зазвичай думають, що війни швидко закінчуються, але це не так
Коли війна закінчиться, я повернуся в Америку. Я був вдома десь 14 днів за останні два роки. Увесь цей час я був на фронті. Постійно. Я точно планую залишитися тут до закінчення війни. Завершити боротьбу. Ми втратили занадто багато хороших солдатів у цьому підрозділі й загалом в усій Україні. Тож я не поїду, поки боротьба не закінчиться.
Після цього, не знаю, подивимося, що робитиме Росія надалі. Якщо ні, то, може, зустріну дівчину й створю сім'ю. Але на цей момент я хочу завершити війну тут.
Про бажання отримати українське громадянство
Я із штату Айова. Україна – це наче величезна Айова. Вона стала для мене домом
– Я із штату Айова – це сільськогосподарський регіон. Україна – це наче величезна Айова, бо країна така велика. Я б сказав, що вона стала для мене домом. Я тут вже два роки. Очевидно, що я постійно на фронті й мало що бачив, але Україна мені подобається. І після війни я б хотів спробувати тут залишитися.
Отримати дозвіл на проживання досить складно. І те, що подвійне громадянство оформити неможливо, теж ускладнює ситуацію. Сподіваємося, що український уряд зможе якось розібратися з цим питанням, щоб дати дозвіл на проживання тим, хто не байдужий до України та її культури. Україна – це мій дім. Зараз мій дім – це бункер, але це дім.
Про політичні плани
– У 2018-му, коли я повернувся з Іраку, я подався в американську політику, здебільшого на локальному рівні, але й трохи на федеральному.
Коли почалася війна в 2022-му, я розпочинав свою кампанію до Конгресу від 4-го «дистрикту» Айови. Але я поставив кампанію на паузу й приїхав сюди. Це того варте.
Я поставив політичну кампанію на паузу й приїхав сюди. Це того варте
Якщо мене б обрали, можливо я міг би зробити так, що допомога від США Україні надійшла б швидше. Але я думаю, що те, що я приїхав сюди й безпосередньо беру участь у війні, дало свої результати.
«Це війна за свободу»
– Що для мене війна? Багато хто каже, що американці – підбурювачі воєн, але я не думаю, що це так. Є хороші мотиви, щоб воювати, і є погані.
Якщо ти збираєшся брати участь у війні, ти маєш бути впевненим, що сторона, яку ти обрав, воює заради блага людей цієї країни. Війна в Україні – для мене це війна за свободу, це про свободу голосу, це про Майдан, про Помаранчеву революцію. Тому це війна, в якій варто брати участь і, якщо так станеться, варта того, щоб загинути.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум