Андрій Халпахчі: Найголовніше те, що в Україні нарешті існує організація, яка буде займатися пропагуванням українського кіно у світі. Це організація під назвою «Українська кінофундація». Я маю честь очолювати цю організацію. Такі організації у світі, безумовно, існують у Франції, Німеччині, Голландії, Фінляндії і багатьох інших країнах. Організація займається не виробництвом українського кіно, а його участю у різних кінофорумах. Її презентація вперше на офіційному міжнародному рівні відбудеться саме в Берліні. Ми маємо свій стенд на міжнародному кіноринку в Берліні. Три покази офіційні в каталозі ринку: показуємо картину Єви Нейман «Біля річки» і добірку короткометражних стрічок молодих кінематографістів – як анімаційних, так і ігрових та документальних стрічок.
Р.С.: Щойно український фільм режисера-дебютанта Ігоря Подольчака «Меніни» повернувся з кінофестивалю в Роттердамі, де був учасником конкурсної програми. На жаль, повернувся без призу...
А.Х.: Призу не отримав, бо призів мало, а фільмів багато, але цей фільм був дуже добре сприйнятий. Такий фестиваль, як у Роттердамі, це вже дуже почесно бути у конкурсній програмі! Але це рідкісний випадок, коли фільм було представлено директором фестивалю, була повна зала, і тому він не залишився поза увагою. Ми теж будемо займатися долею цього фільму, ми теж беремо з собою рекламну продукцію про цей фільм, DVD цього фільму, і на стенді будемо пропонувати ознайомитися з цією картиною теж.
Р.С.: Чи планується участь інших українських стрічок у наступних відомих фестивалях – у Каннах, у Венеції?
А.Х.: Безумовно, планується! Але тут іноді плануєш, а все ж таки вирішують відбірковці будь-якого фестивалю. У нас якраз зустріч під час Берлінського фестивалю з програмним директором фестивалю в Каннах, якому ми пропонуємо звернути увагу на новий фільм Романа Балаяна «Райська пташка»; новий фільм Кіри Муратової «Мелодія для шарманки» будемо «просувати» на Венеційський фестиваль. Крім того, готується декілька дебютів: картина Леся Янчука, яку ми хочемо пропонувати Карловарському фестивалю...
Р.С.: Чи можна зробити висновок, що українське кіно пробуджує тепер більше інтересу у світі, що тепер його знають більше?
А.Х.: Безумовно! Ви знаєте, коли ми розіслали інформацію про нашу фундацію і пропозиції партнерам, ми навіть не очікували такого розголосу і такої зацікавленості, що більшість країн пропонує нам зробити фестивалі українського кіно! Такий фестиваль у березні відбудеться у Польщі, на початку травня (напередодні Каннського фестивалю) – у Парижі, ну, а далі ми теж маємо оцінити свої можливості, скільки ми можемо таких заходів зробити...