Заклики не соромитись своєї «українськості» адресували передусім «прогресивній» молоді, яка слухає і читає українське, однак не наважується говорити серед російськомовної більшості. «Не бійся бути не таким, як усі, «не виправдовуйся – мовляв, російською комфортніше, і головне – не лінуйся», – так вокалісти популярних українських гуртів звертались до молоді. Розповідали й про приклади зі свого життя.
Лідер «Мандрів» Сергій Фоменко – корінний киянин, виріс у російськомовному середовищі, спілкуватися українською наважився вже після 20-ти років.
«Я писав дуже багато пісень російською мовою. Близько чотирьох альбомів. Та в певний період я зрозумів, що мені це вже не цікаво, що всередині звучить зовсім інша музика, і ця музика звучить українською мовою. Відбулася моя асиміляція в українську культуру, я почав слухати українську музику, читати українську літературу, говорити українською мовою. Я ж справді не «русскій», я українець!», – розповідав Сергій Фоменко.
Колиска козацтва має соромитись того, що говорить російською
Організатори акції впевнені: Наддніпрянщина, як колиска козацтва, має соромитись того, що говорить російською. Щоб перейти на українську, людям пропонують починати з малого: слухати й читати українське, намагатися говорити українською хоча б із кількома друзями, звертатися українською принаймні в громадських місцях. А втім, активісти руху розуміють: це справа не одного дня. Називають і терміни. За 10 років українське в Україні стане не просто модним, а природним, вважає співорганізатор Оксана Левкова.
За даними останнього перепису, більше двох третин населення Дніпропетровська вважає себе українцями. Спілкуються рідною мовою у побуті менше людей. На акцію «Переходь на українську» багато молоді зібралося задля тусовки. А втім, були й ті, хто серйозно замислився – а чому б і не спробувати. Долати мовний бар’єр більше налаштовані хлопці.
– Я не соромлюся говорити українською, і навіть люблю, але мені легше російською. Я 18 років розмовляв російською.
– Важко. Бар’єр є. Я вчився в українській гімназії, і українську знаю. Але важко вільно говорити. Бракує звички.
Підтримати акцію «небайдужих» до Дніпропетровська приїхали хлопці та дівчата з Кременчука. Кажуть, у них подібне дійство відбулося торік. Тепер української вчать навіть друзів із Росії. Москвич Олег за кілька днів спілкування знає вже з десяток слів.
«Захід влаштований недарма. Навіть я, громадянин Росії, що приїхав сюди в гості, багатою вважаю українську мову. Я навіть можу перейти на українську мову », – запевнив мешканець Москви.