Р.С.: Чи Ви маєте докази того, що кінотеатри задоволені дублюванням?
Б.Б.: Ми маємо докази того, що фільми, котрі ми показуємо, фільми, котрі дубльовані українською мовою, якісно дубльовані, – результати їх прокату є дуже високі! Навіть якщо порівнювати наші результати з результатами в Росії, то вони непропорційно добрі (в усіх частинах України – і в східній, і в західній, і в центральній). І це є фільми, які йдуть 100-відсотково українською мовою! Це нам дає оптимізм, що глядачі в східній Україні спраглі за гарною українською мовою, і вони це сприймають абсолютно натурально. Можливо, є якісь проблеми, пов’язані з невисокоякісним дубляжем, або дубляжем, котрий з причин меркантильних чи політичних спеціально робиться погано.... Але це випадки такі дуже нетипові.
Р.С.: А чи не краще було б (існують такі думки) не дублювати фільми голосами акторів, які часто звучать ненатурально, бо в житті вони не розмовляють українською, а просто писати субтитри за кадром, як це роблять, наприклад, у Франції?
Б.Б.: Ну, у Франції якраз дублюється, в Німеччині так само. У Польщі ж у більшості застосовують субтитри. Це, швидше, питання звички глядачів, їхнього смаку, якщо не щось інше... Ми будемо випускати декотрі фільми тільки мовою оригіналу з українськими субтитрами, але загалом великі фільми і в Україні, і в Росії, в Іспанії чи Італії сприймаються краще, коли дубльовані. Немає точного пояснення, чому це так.
Р.С.: Чи є конкретні цифри, наскільки зросла відвідуваність кінотеатрів, які демонструють дубльовані фільми?
Б.Б.: Всі посилаються на Box Office Mojo – це інтернетний сайт, на нього можна зайти і переконатися, що результати за січень 2008 року набагато вищі, ніж у 2007 році, але ви побачите, що результати за лютий 2008 року є на 22 відсотки вищі в порівнянні з тим же періодом минулого року. Приріст у 22 відсотки в кожній індустрії вважався б надзвичайно високим, не бачу причин, чому в Україні він має сприйматися по-іншому...
Р.С.: Отже, тенденція прямує до зростання попиту на фільми з українським дубляжем?
Б.Б.: Абсолютно так! Є, звичайно, якісь негаразди, але вони не виникають через українську мову. Наприклад, є група кінотеатрів, які розташовані у комерційних центрах і мають там оренду приміщень. Така оренда може бути досить висока. Якщо ви неправильно підпишете контракт, то оренда може мати суттєвий вплив на ваш кінцевий бізнесовий ефект. А якщо ті договори оренди були підписані рік, два, три тому і вони є високі, то можна вважати високу оренду причиною небезпеки банкротства кінотеатру, але це не має нічого спільного з мовою! Це є причина, пов’язана з неправильним веденням бізнесу! Не можна прикривати свої невдалі інвестиції політичними чи мовними причинами, це непристойно.
Р.С.: Повертаючись від кінозалів, до кінопродукції, чи, на Вашу думку, в Україні на місцевих студіях мали б більше знімати фільмів українською мовою?
Б.Б.: Очевидно, що так! Власне, головна причина дублювання і є те, що без цього неможливо відродити українську кіноіндустрію. У великому морі 200 фільмів, які б вийшли російською мовою (американські чи французькі), українське кіно ніколи б себе не відродило. Якщо ж буде дубляж українською мовою всіх фільмів, як це в усіх країнах світу робиться, то в тому середовищі можна відродити українське кіно. Без цього це є абсолютний початок і кінець усього!
Р.С.: Але наразі не можна назвати багато фільмів, знятих від початку українською мовою саме в Україні?
Б.Б.: Не можна, бо це, як би сказати, не є атрактивним наразі. Ми ще працюємо, знаєте, над новою формою атрактивності, щоб українська мова звучала звично в кіношному середовищі в усіх кінотеатрах, щоб вона була на високому рівні, щоб відповідала стандартам, який є в інших країнах, а лише потім це може перейти в креативну форму, коли ті письменники, котрі перекладають західні фільми, і ті актори, чиї голоси звучать, почнуть себе почувати натурально в українській продукції.
Р.С.: Відтак, дублювання – це лише перший крок, а наступним будуть фільми, зняті українською мовою?
Б.Б.: Абсолютно так! І без цього першого кроку другий є не можливим.... Так розвивається історія. Так розвивається українське суспільство, і ми просто реально дивимося на цей розвиток. Ми не будуємо нашого оптимізму на дослідах, котрі були 15 чи 20 років тому. Україна – це динамічна країна, суспільство змінюється, а ми стежимо, в якому напрямі це відбувається.