Цього року відзначають 75-ту річницю великої трагедії, її українці вважають великим злочином сталінського режиму. За консервативними підрахунками дослідників, від голоду, спричиненого примусовим вилученням збіжжя в українських селян під час колективізації, загинуло принаймні сім мільйонів чоловік.
Валерій Лощинін, представник Росії у Раді ООН з питань прав людини, відгукнувся на виступ українського делегата, заявивши, що, мовляв, «…на сегменті високого рівня було піднято тему так званого Голодомору – масового голоду 30-х років минулого століття. Цю трагедію намагалися представити як злочин геноциду, тобто цілеспрямоване винищення однієї етнічної групи населення. Історична ж правда полягає в іншому. Жертвами трагічних подій тих років стали мільйони людей різних національностей колишнього Радянського Союзу…»
Російський дипломат стверджував далі, що Голодомор не можна визнавати актом геноциду, як це поняття визначає Конвенція ООН про геноцид, ухвалена 1948 року.
Росія змінює погляди, але не до кінця
При цьому він замовчував справжню історичну правду, яка полягає в тому, що в Україні мільйони людей загинули від голоду, створеного свідомо і штучно; деінде в СРСР у ті роки ще мільйони людей загинули від голоду через неврожаї.
Іще за радянського режиму неурядові громадські організації американських українців, акредитовані при ООН, підносили питання про відповідальність СРСР за Голодомор, але тоді радянські представники щоразу заперечували цей історичний факт, як то мовиться, з порога.
Тепер Росія принаймні визнає Голодомор за «масовий голод 30-х років минулого століття», хоча й не бажає визнавати відповідальності сталінського режиму за геноцид.