110 років від народження поета Василя Бобинського

Василь Бобинський народився 11 березня 1898 року у місті Кристинополі (нині – Червоноград) на півночі Львівщини. Він навчався у гімназіях у Львові та Відні і там оволодів польською, французькою, англійською, угорською, німецькою, чеською, російською мовами та мовою ідиш.

У гімназії Бобинський почав писати оповідання та вірші.

Я в бурю кинув білу хатку, В завію, в крутінь білосніжну. За мною ладкали колядку Блискучодзвонну, прудкобіжну. А сніг мої сліди засипав І під ногами скрипом скрипав.

Після завершення навчання Бобинський записався добровольцем до Легіону Українських Січових Стрільців. Під час польсько-української війни він служив в Українській Галицькій Армії, згодом перейшов до Червоної Української Галицької Армії.

Після війни Бобинський мешкав у Львові. Він вступив до комуністичної партії Західної України, редагував її часописи і за свою нелегальну видавничу діяльність двічі був ув’язнений польською владою.

Зі Львова через Харків – на Соловки

Влітку 1930 року поет переїхав до радянської України і оселився у Харкові.

Спіткнешся, впадеш і не встанеш, і будеш сам, і будеш сам. Куди ідеш? Чого благаєш? Нема, нема дороги там!

У грудні 1933 року Бобинський був заарештований за звинуваченням у належності до терористично-диверсійної організації і засуджений на 3 роки концтабору. Поет відбував покарання на Соловках та на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу, а після звільнення з табору жив на засланні.

Наприкінці 1937 року Василь Бобинський був удруге заарештований, засуджений до страти і 28 січня 1938 року розстріляний.