Доступність посилання

ТОП новини

Республіка Шкід


Наталка Коваленко, Надія Шерстюк Щорічно в українських притулках для неповнолітніх перебувають 25 - 30 тис. бездоглядних дітей. Періодично вони втікають на вулиці, ночують по теплотрасах і знову повертаються в казенні стіни. Кабінет міністрів України вирішив створити до кінця року електронний реєстр дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Лише офіційна статистика нараховує в Україні 115 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. На профілактичному обліку служб у справах дітей перебуває майже 150 тис. дітей, які бродяжать та жебракують. Як можна їх забрати з теплотрас і вокзалів і повернути до нормального життя? Хто наразі опікується маленькими волоцюгами?

ГЛАС НАРОДУ:


Уявіть себе сучасним Макаренком. Який Ви запропонували б рецепт, щоб повернути безпритульних до нормального життя?
Микола Григорович, пенсіонер:
- Безпритульних дітей потрібно виховувати, адже це справа вихователів. Та й раніше були дитячі будинки, які зараз розвалили.
Лідія Іванівна, пенсіонерка:
- Держава має виділяти кошти і займатися питанням безпритульних. Та й цих дітей не привчають до секцій та гуртків, як нас колись у дитинстві.
Ігор Карлович, військовий:
- Має бути державна програма, щоб від початку і до кінця прораховувати шлях цих безпритульних дітей. А виховувати їх має людина, яка любить дітей, бачить їхнє майбутнє і до того ж має бути психологом.
Людмила Іванівна, пенсіонерка:
- У закладі, де їх виховують, має бути достатньо уваги від вихователів, а не так, як зараз,— вихователь працює по півдня, і ніхто ними не займається.
Костянтин, механік:
- Перш за все потрібно покращувати економічний рівень життя, щоб люди працювали, а не пиячили від надлишку вільного часу.


Проблема соціального сирітства на Рівненщині загострюється

Лише на Рівненщині минулого року виявили 800 бездоглядних дітей. Половину з них повернули у сім’ї, розповідає місцева кореспондентка Радіо Свобода Валентина Одарченко.

«На Рівненщині функціонують 20 інтернатів, однак, незважаючи на поліпшення харчування і забезпечення необхідним інтернатних установ за останній рік, дітлахи нерідко тікають звідти. Як повідомив перший заступник прокурора Рівненської області Володимир Моісеєць, нині загострилася проблема соціального сирітства, коли діти не бажають жити з батьками, які пиячать та жорстоко з ними обходяться, втягують до скоєння злочинів та правопорушень. Лише у минулому році на захист прав дітей було порушено 34 кримінальних справи. В області мешкає майже 1 тис. дітей, які офіційно позбавлені батьківського піклування».

Бездоглядні діти як засіб політичних спекуляцій

Дві третини безпритульних у Криму приїжджі. Влітку півострів манить їх теплом і романтикою. А інколи бездоглядні діти стають засобом політичних спекуляцій, розповідає кримський кореспондент Радіо Свобода Володимир Притула.

«Кілька років тому здивовані сімферопольці могли спостерігати, як 20 обірваних і замурзаних дітей стояли під стінами Ради Міністрів Криму і грюкали у каструлі. У руках вони тримали плакати з надписами: «Дякуємо дяді Куніцину за наше нещасливе дитинство». Тоді цей пікет організували комуністи проти колишнього кримського прем’єра Сергія Куницина. Дітлахи, отримавши по кілька гривень, розійшлися у своїх справах: хто випити пива, а хто далі нюхати клей. Місцевих комсомольців, які організували це свято демократії, тоді направляла член КПУ Тетяна Єжова. Тепер вона очолює Міністерство у справах молоді, сім’ї і тендерної політики Криму, яка професійно бореться із дитячою безпритульністю і виступає проти залучення безпритульних дітей у політичні процеси. Експерти відзначають, що за її керівництва міністерством, кількість безпритульних у Криму не зменшилася, хоча фінансування установ, де вони утримуються збільшилося».

Типова історія: мама п’є, тато б’є...

В Івано-Франківському притулку для неповнолітніх 32 дітей, більшість із них мають живих батьків, наприклад, 13-річний Вася. Його історію переповідає місцева кореспондентка Радіо Свобода Галина Добош.

«13-річний Вася курить уже 3 роки. Хоче кинути, бо мріє стати артистом. Окрім співу, він гарно танцює. Разів 5 тікав із Закарпаття до Івано-Франківська. Історія типова: в родині ще 3 дітей, тата немає, а мамі не до них. Тато був алкоголіком, бив нас. Мама, зізнається Вася, теж страшенно п’є. Кілька разів Вася приходив у міліцію і просився у Івано-Франківський притулок. Він знає, що тут ґрати лише на вікнах, однак всередині ситно і тепло. Правда, не може позбутися звички ховати на ніч під подушку хліб. Відшукують дітей у підвалах, на горищах. Волонтери – здебільшого ті, хто сам пройшов через таке ж пекло, позбувся наркотичної залежності».

Втрачене покоління?!

Неповнолітні жебраки, а таких в Україні майже 20 тис., ризикують стати втраченим поколінням, стверджує керівник Міністерства внутрішніх справ України, Юрій Луценко.

«Знаходяться у каналізаційних люках, підвалах і де завгодно, тільки не в нормальному житті. Це колосальна біда! А ще більша біда в тому, що вони виросли і будуть визначати майбутнє нашої держави».

Державна програма існує!

Державна програма, направлена на подолання дитячої бездоглядності і безпритульності, існує в Україні вже 3 роки. У цьому році у держбюджеті на її реалізацію передбачено майже 8,5 млн. грн., зазначає Тетяна Кондратюк, заступник міністра Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту.

«За рахунок цього фінансування і робили центри реабілітації, його оснащення. Буде Всеукраїнська база обліку дітей, зараз вона на стадії розробки. Нам уже вдалося за цей період налагодити роботу і укомплектувати службу у справах дітей по кожній області України. База дуже потрібна для того, щоб з’ясовувати, де дитина була, звідки вона вилучена і яка історія цієї дитини».

І недержавна програма теж

Ольга Яковчук - представник громадської організації, вона вже кілька років займається пошуком дітей вулиць:

«Ми возимо дітям гарячу їжу, надаємо першу медичну допомогу, а ще працює з ними психолог».

Їм важко вилікувати душі, однак...

Лише 1 із 20-30 бездоглядних дітей може кинути нюхати клей, здобути освіту, знайти роботу чи створити сім’ю, говорить Ольга Яковчук, співробітник благодійної організації, що опікується бездомними дітлахами.

«Коли дитина кидає нюхати клей або повертається до нормального життя — це для нас уже величезна робота. Наприклад, продали батьки будинок і діти залишились на вулиці. Дівчинка нюхала клей. Зараз народила дитину, клей не нюхає, за дитиною доглядає. Ми допомагаємо цим дітям».

Міцна і здорова родина — це найкращий спосіб для реабілітації безпритульних дітей. Але, як кажуть психологи Київського міського центру дитини, ще важливіше не допустити того моменту, коли дитина втікає з неблагополучної сім’ї.

Аудіозапис програми. Перша частина:

Аудіозапис програми. Друга частина:
XS
SM
MD
LG