Одразу після надходження до України повідомлень про Лютневу революцію у Петрограді в середовищі української інтелігенції Києва почалися консультації щодо організації українського керівного центру. Він був створений 17 березня 1917 року під назвою «Українська Центральна Рада». До її першого складу увійшли представники Товариства Українських Поступовців, соціал-демократичних груп, наукового, технічно-агрономічного та педагогічного товариств, кооперативів, студентських, робітничих і військових організацій.
20 березня була обрана президія Ради на чолі з Михайлом Грушевським. А 22 березня Центральна Рада звернулася до українського народу з першою відозвою: «Народе Український! Настав час твоєї волі і пробудження до нового, вільного, творчого життя після більш як двохсотлітнього сну. Уперше ти будеш мати змогу сам за себе сказати, хто ти і як можеш жити як окрема нація».
Законотворча діяльність Ради
Упродовж 14 місяців свого існування Центральна Рада перетворилася з київської громадської організації на крайовий орган влади, а згодом – на парламент України. Рада сформувала Генеральний Секретаріат (тобто, уряд), оголосила про створення автономної Української Народної Республіки, а 22 січня 1918 року проголосила її незалежність. Вона ухвалила Конституцію та низку законів, зокрема про гривню, герб, громадянство і державний статус української мови. Рада ініціювала укладення Берестейського мирного договору із Центральними державами і обрала першого президента України.
Центральна Рада працювала до 29 квітня 1918 року, коли була розпущена щойно обраним гетьманом Павлом Скоропадським.
20 березня була обрана президія Ради на чолі з Михайлом Грушевським. А 22 березня Центральна Рада звернулася до українського народу з першою відозвою: «Народе Український! Настав час твоєї волі і пробудження до нового, вільного, творчого життя після більш як двохсотлітнього сну. Уперше ти будеш мати змогу сам за себе сказати, хто ти і як можеш жити як окрема нація».
Законотворча діяльність Ради
Упродовж 14 місяців свого існування Центральна Рада перетворилася з київської громадської організації на крайовий орган влади, а згодом – на парламент України. Рада сформувала Генеральний Секретаріат (тобто, уряд), оголосила про створення автономної Української Народної Республіки, а 22 січня 1918 року проголосила її незалежність. Вона ухвалила Конституцію та низку законів, зокрема про гривню, герб, громадянство і державний статус української мови. Рада ініціювала укладення Берестейського мирного договору із Центральними державами і обрала першого президента України.
Центральна Рада працювала до 29 квітня 1918 року, коли була розпущена щойно обраним гетьманом Павлом Скоропадським.