Айзкраукле – місце, де оживає латиський епос

Айзкраукле – місце, де старовина співіснує з сучасністю. Тут міститься точка перетину трьох із історичних країв Латвії – Земґале, Відземе та Ауґшземе. Споконвіку латиші вважали це місце священним, наділеним невідомою силою, яка цілюще впливає на людей. Стародавні воїни здійснювали тут магічні обряди перед битвами, після яких також приходили сюди, щоб залікувати свої рани.

Не забувають це місце і сучасні латвійці, бо саме тут міститься національний символ – круча Стабураґс. Побачити її зараз неможливо – усі її 18 метрів опинились під водою після того, як у 1965 році було наповнене водосховище Плявиньської ГЕС. Тоді латиші приїздили на берег Дауґави, стояли і плакали, спостерігаючи, як тоне їхня національна святиня.

Досі суперечливим залишається питання про доцільність будівництва Плявиньської ГЕС у Латвії. Латвійці очікують, що колись буде знайдене нове альтернативне джерело енергії, після чого дамби водосховища розберуть, і перед очима постане первісна краса берегів Дауґави – з кручами, джерелами, водограями, і найголовніше – з кручею Стабураґс.

Туристичне відродження

Сьогодні Айзкраукленський район переживає своє відродження. Чудові природні ландшафти, гостинність місцевих мешканців і, головне, містичне відчуття перебування у самому осередку латиської епічної культури приваблює туристів. Охочі можуть відвідати архітектурні ансамблі старовинних маєтків, побачити найстаріше в Латвії дерево – Айзкраукленський дуб, побувати у природному парку Тервете, а також узяти участь у театралізованих виставах біля руїн Кокнеської фортеці.

Керівник Кокнеського туристичного інформаційного центру Ая Кейзіка розповіла Радіо Свобода: «Ми пропонуємо туристам не тільки оглянути пам’ятки цього місця, поплавати на човнах по Дауґаві, але й активно відпочити, взявши участь у весільному шоу. Воно може бути і в середньовічному стилі, і в латиському, фольклорному. Так гості дізнаються, як давні латиші святкували весілля».

Однак не завжди у цих місцях кохання завершувалось весіллям. Біля руїн фортеці в Кокнесе на камені у водах Дауґави, кажуть, можна побачити світловолосу діву, яка розчісує волосся. Якщо спробувати наблизитись до неї, вона щезає. Ця красуня з давніх часів не може знайти спокою, тужачи за своїм коханим, якого вбив її батько, бо вважав, що він не пара його доньці.

Ну а для тих, кого не вабить містика, гостинно відкриті двері численних ресторанчиків, де можна ознайомитися з особливостями національної кухні цього регіону.

«У нас у домашніх господарствах виробляють біологічно чисті цукати. Також лише у нас виробляють латиське вино з яблук. Ну і, безумовно, тут можна відвідати національну латиську страву – сірий горох зі свинячим рильцем і капустою», – розповіла Ая Кейзіка, запрошуючи відвідати Айзкраукле.