Доступність посилання

ТОП новини

«Мистецтво одного села» показують у рівненському краєзнавчому музеї


Валентина Одарченко Рівне, 24 березня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Відродити поліське село через розвиток ремесел і повернення культурних традицій — таку мету поставили перед собою мешканці мальовничого Лісополя на Рівненщині. У Рівненському краєзнавчому музеї вони відкрили виставку «Мистецтво одного села».

Таких "жайворонків" печуть навесні
(radiosvoboda.ua)
Коли сонце повертає на літо, у Лісополі розцвітають веснянки. Їх щороку нагадує землякам молодіжний фольклорний гурт. Не відстають і молодиці, котрі назбирали цілу збірку автентичних пісень. На селі не розучилися пекти «жaйворонків» – традиційні весняні коржики, якими обдаровують земляків. Цей прадавній звичай, як і самобутні вишиванки, різьбярство, ткацтво та інші народні ремесла, збереглися у не такому вже й давньому селі.

Лісополю трохи більше 100 років. Та люди тут талановиті і щедрі. У кожній хаті творять вишиванки. Не забувають давніх ремесел. Близько 130 оригінальних виробів із дерева представив в експозиції майстер Олексій Литвин.

Майстрині з ансамблю "Борщівка"
(radiosvoboda.ua)
«У нас село дуже маленьке – всього 240 дворів. Але воно дуже красиве. Є багато народних талантів. Мої роботи – токарні вироби, художній розпис по дереву, років 20 цим займаюсь, душа до дерева лежить. Бо такий край лісовий – Лісопіль…», – розповідає Олексій Литвин.

«Дякую долі, що виросла в селі, де гарна природа, роботящі люди…»

Є тут і свої фотоаматори, і краєзнавці – літописці історії села. Педагог, поетеса і художниця Галина Потарейко каже – це не випадково.

Веснянка
(radiosvoboda.ua)
«Це з волі Божої. Лісопіль – місце, якого немає ніде. Багато дітей, і я вже бачу, що село й надалі матиме багато народних майстрів. Нічого не відбувається просто так. І якщо ми не піднімемо питання культури, духовності до рівня державного – вважайте, нації не буде. Дякую долі, що виросла в селі, де гарна природа, роботящі люди…», – тішиться Галина Потарейко.

Народні вироби лісопільців
(radiosvoboda.ua)
Скарби українських сіл розмаїті, а проблеми одні – соціальні, екологічні. Олексій Литвин каже, що через це талановита молодь, виростаючи в селі, шукає заробітків по містах.

Олексій Литвин: «В умовах, у які поставлене село, воно не виживе. Селянин не може заробити собі на життя, йому не вигідно обробляти землю…».

Свою землю і свою воду селянам доводиться відстоювати. У селі, як гриби, виростають будинки городян – мешканців Костополя, котрі оцінили лісопільську природу, та не вміють плекати лісопільську землю. Селяни повстали проти цього по-своєму. Вони вирішили представити мистецтво свого села в обласному краєзнавчому музеї – заради того, щоб нагадати про самобутність і свого, і сусідніх поліських сіл.
XS
SM
MD
LG