Державний герб Білоруської Народної Республіки. 1918 р. |
(public domain) |
«Білорусь у межах розселення і кількісного переважання білоруського народу оголошується Народною Республікою».
У середині березня до складу Виконавчого комітету ввійшли представники земств та міст, і Комітет оголосив себе представницькою владою під назвою «Рада Білоруської Народної Республіки». 23 березня до Ради приєдналися представники білоруських організацій з міста Вільні.
Проголошення незалежності БНР
24 березня о 20:00 Рада зібралася на засідання, яке тривало всю ніч. О 6-й годині ранку 25 березня більшість членів Ради проголосували за незалежність Білоруської Народної Республіки, а опівдні Рада оголосила про це у своїй ІІІ Уставній Грамоті:
«Віднині Білоруська Народна Республіка оголошується Незалежною і Вільною Державою. Самі народи Білорусі, в особі свого Установчого Сойму, ухвалять рішення щодо майбутнього державного устрою Білорусі».
Білоруську Народну Республіку де-факто визнали 11 держав Європи, у тому числі Українська Народна Республіка.
Київський історик Ігор Гирич зазначає: «Білоруський національно-демократичний рух паралельно розвивався з українським і при тому досить відставав від українського руху. Але коли постало питання відновлення білоруської державності, то білоруси це проголосили майже одночасно після проголошення ІV Універсалу Центральною Радою. Тоді ж були проголошені і незалежні держави в Литві, Латвії, Естонії, але в Білорусі ця державність була найменш тривкою, бо Білорусь найменше була готова до відстоювання своєї незалежності збройним шляхом».
У листопаді німецькі частини відступили з території Білорусі, а 9 грудня Мінськ зайняла Червона армія, і Білоруська Рада була оголошена поза законом. Більшість членів Ради та уряду Білоруської Народної Республіки виїхали на еміграцію до Вільні, а згодом до Праги.