Власний Олімпійський спорткомплекс має віднедавна й районне місто Масалли на південному сході Азербайджану. Та кореспондент Радіо Свобода, який відвідав його днями, знайшов у всьому комплексі лише одного-єдиного відвідувача.
Недешево це, розповів Амін Алієв, який єдиний і тренувався в залі важкої атлетики: 25 манатів на місяць коштує абонемент – це близько 30 доларів, або ж більш як одна десята від середньої місячної платні в країні. Та й дістатися ніяк: міські автобуси до спорткомплексу не ходять. Амін Алієв каже, що власного авта не має: «Іноді їду на таксі. Але я живу тут не дуже далеко, так що іноді просто прибігаю».
Обійшовся спорткомплекс у Масалли в більш як 20 мільйонів доларів. Він – один із 13, вже збудованих нещодавно в Азербайджані, щоб підтвердити серйозність намірів Баку позмагатися за літні Олімпійські ігри 2016 року. Зараз у країні будують іще 23 такі комплекси.
Все для Олімпіади?
Влада Азербайджану має чималі прибутки від продажу нафти і щедро фінансує проектування й будівництво велетенських розважальних і бізнесових комплексів. Тепер узялися й за спортивні – перемогти Мадрид, Прагу, Ріо-де-Жанейро, Чикаго, Токіо і катарську Доху в змаганні за ігри літньої Олімпіади 2016 року було б добрим здобутком для президента Ільгама Алієва, який сам був головою Національного олімпійського комітету країни, перш ніж замінив свого батька Гейдара Алієва на посаді голови держави.
Для такої бажаної Бакинської Олімпіади вже й написали власний Олімпійський гімн.
Та мешканців того ж Масалли, як і багатьох пересічних азербайджанців, ці олімпійські претензії «не гріють». У той час як у місті будували олімпійський спорткомплекс, поруч просто розвалювався футбольний стадіон – і практично розвалився. Місцева футбольна команда ФК Масалли, гордість усього району й учасник азербайджанської Вищої ліги, мусила перебратися до іншого міста.
Простим людям не до спорту
Чоловіки в місцевій чайхані кажуть: не спорткомплекси найсучасніші їм потрібні, а щось ближче до життя. Люди в Масалли потерпають від безробіття і депресії, кажуть вони: «Ми не думаємо про спорт».
Та й дітей послати в далеко не безплатний комплекс їм бракує грошей: «Нема в мене грошей, і мені навіть не цікаво, скільки там воно коштує». Краще б звичайний басейн для дітей збудували, кажуть прості дядьки з чайхани.
Але не тільки брак грошей і транспортна недоступність утримують місцевих мешканців від відвідин спорткомплексу.
Наприклад, його басейн – без води. Його жодного разу й не заповнювали, відколи збудували. Працівники кажуть: попиту немає, то ж навіщо тратити воду?
Так само не працюють гандбольні майданчики: ледь рік минув після відкриття, а вони вже «на ремонті». А в спеціальній кімнаті для гри в шахи вже тріщина через усю стіну. Сфотографувати порожній басейн, закриті майданчики і тріснуту стіну кореспондентові Радіо Свобода не дають.
Для шкіл не вистачає чи то грошей, чи то бажання
Тим часом депутат азербайджанського парламенту від Масаллинського району Ельміра Ахундова каже, що центральна влада, будуючи такі олімпійські спорткомплекси, водночас не вживає навіть найскромніших заходів, щоб забезпечити доступ до спорту для дітей та юнацтва.
«Уявіть собі, в моєму районі 40 шкіл, і з них 25–30 або взагалі не мають спортзалу, або зал там у жахливому стані. Я вже три роки як депутат, і коли їздила по школах, була просто вражена: діти не мають навіть м’ячів і сіток, щоб у футбол чи волейбол пограти», – каже депутат.
А в Баку віце-президент Національного олімпійського комітету Азербайджану Чинґіз Хюсейнзада не втрачає оптимізму щодо Олімпійських ігор: «Так, зараз ми ще не готові, але до 2016 року все буде можливо. Економічне становище Азербайджану зробить це можливим…».
 |
| Амін Алієв – один із небагатьох, хто має можливість тренуватися в Олімпійському спорткомплексі в Масалли |
 |
| Олімпійський спорткомплекс у Масалли пишається портретами президента Ільгама Алієва, його небіжчика батька, попереднього президента Гейдара Алієва – і порожніми залами |
Все для Олімпіади?
Влада Азербайджану має чималі прибутки від продажу нафти і щедро фінансує проектування й будівництво велетенських розважальних і бізнесових комплексів. Тепер узялися й за спортивні – перемогти Мадрид, Прагу, Ріо-де-Жанейро, Чикаго, Токіо і катарську Доху в змаганні за ігри літньої Олімпіади 2016 року було б добрим здобутком для президента Ільгама Алієва, який сам був головою Національного олімпійського комітету країни, перш ніж замінив свого батька Гейдара Алієва на посаді голови держави.
Для такої бажаної Бакинської Олімпіади вже й написали власний Олімпійський гімн.
Та мешканців того ж Масалли, як і багатьох пересічних азербайджанців, ці олімпійські претензії «не гріють». У той час як у місті будували олімпійський спорткомплекс, поруч просто розвалювався футбольний стадіон – і практично розвалився. Місцева футбольна команда ФК Масалли, гордість усього району й учасник азербайджанської Вищої ліги, мусила перебратися до іншого міста.
Простим людям не до спорту
Чоловіки в місцевій чайхані кажуть: не спорткомплекси найсучасніші їм потрібні, а щось ближче до життя. Люди в Масалли потерпають від безробіття і депресії, кажуть вони: «Ми не думаємо про спорт».
Та й дітей послати в далеко не безплатний комплекс їм бракує грошей: «Нема в мене грошей, і мені навіть не цікаво, скільки там воно коштує». Краще б звичайний басейн для дітей збудували, кажуть прості дядьки з чайхани.
Але не тільки брак грошей і транспортна недоступність утримують місцевих мешканців від відвідин спорткомплексу.
Наприклад, його басейн – без води. Його жодного разу й не заповнювали, відколи збудували. Працівники кажуть: попиту немає, то ж навіщо тратити воду?
Так само не працюють гандбольні майданчики: ледь рік минув після відкриття, а вони вже «на ремонті». А в спеціальній кімнаті для гри в шахи вже тріщина через усю стіну. Сфотографувати порожній басейн, закриті майданчики і тріснуту стіну кореспондентові Радіо Свобода не дають.
Для шкіл не вистачає чи то грошей, чи то бажання
Тим часом депутат азербайджанського парламенту від Масаллинського району Ельміра Ахундова каже, що центральна влада, будуючи такі олімпійські спорткомплекси, водночас не вживає навіть найскромніших заходів, щоб забезпечити доступ до спорту для дітей та юнацтва.
«Уявіть собі, в моєму районі 40 шкіл, і з них 25–30 або взагалі не мають спортзалу, або зал там у жахливому стані. Я вже три роки як депутат, і коли їздила по школах, була просто вражена: діти не мають навіть м’ячів і сіток, щоб у футбол чи волейбол пограти», – каже депутат.
А в Баку віце-президент Національного олімпійського комітету Азербайджану Чинґіз Хюсейнзада не втрачає оптимізму щодо Олімпійських ігор: «Так, зараз ми ще не готові, але до 2016 року все буде можливо. Економічне становище Азербайджану зробить це можливим…».