 |
| Мартин Лютер Кінґ з дружиною Кореттою в Норвегії напередодні церемонії вручення Нобелівської премії миру 1964 року |
Сьогодні уперше в історії американський негр може стати наступним президентом Сполучених Штатів. Кондоліза Райс та її попередник Колін Пауелл стали прикладом для багатьох. Телевізійну зірку Опру Вінфрі багато хто називає найвпливовішою жінкою в Америці. А жарти коміка Білла Козбі веселять і білих, і чорних, і жовтих, і кавових, і взагалі… Так, це справді інша Америка.
Але багато в чому вона залишається країною, поділеною за расовою лінією. Сусідами моїх батьків у штаті Нью-Джерзі вже кілька десятиліть є сім’я чорних. Ми з ними разом виростали, мама влітку годує наших сусідів помідорами зі свого городу, вони косять під нашою хатою траву. Але ще й далі в Америці живуть люди, які не хочуть мешкати поруч із неграми.
Натхненна мрія про рівноправ’я і братерство
Доповідь Мартина Лютера Кінґа про рівноправ’я та братерство білих і чорних надихнула мільйони людей. Сьогодні ця доповідь ще й далі вражає своєю силою та доброзичливістю.
Я мрію про те, що одного дня наш народ підніметься і стане жити у справжньому сенсі свого переконання: «Ми вважаємо за самозрозумілу істину, що всі люди створені рівними». Я мрію про те, що одного дня на рудих пагорбах Джорджії сини колишніх рабів і сини колишніх рабовласників зможуть сісти разом за столом братерства.
Мрія Мартина Лютера Кінґа частково здійснилася: нині сини колишніх рабів і сини колишніх рабовласників сидять разом за столом не лише у Джорджії, а в Алабамі, Вірджинії, Вашингтоні та й в усіх штатах Америки.
Але чи через 40 років після вбивства Кінґа цей стіл став столом братерства, сказати важко. Нещодавня расова дискусія, що розгорнулася навколо кандидатури Барака Обами і висловлювань його колишнього пастора, вказує на те, що дорога, якою йшов Мартин Лютер Кінґ, ще не дійшла до храму, який він будував…