Жан Белондрад на відкритті фотовистаки |
(radiosvoboda.ua) |
2001-го Жан Белондрад вирішив зайнятися справою, на його думку, цікавішою – зйомками повсякденного життя у різних куточках світу. Перші серії фоторепортажів він присвятив невеликим спільнотам, які живуть у єдності з природою: тибетські біженці в Індії, авіапілоти на Алясці, селяни з Болівії, шукачі золота в Австралії…
Україна та її люди, яких фотохудожник відкрив для себе тільки два роки тому, здійснивши велику автоподорож із заходу на схід, на цьому тлі, зізнається майстер, виглядали не так екзотично, однак були ближчими і зрозумілішими. Затишні гірські села у Карпатах нагадали про дитинство у французьких Піренеях, а безпосередні, спокійні й життєрадісні українці – шахтарі, селяни, рибалки – щось давно забуте й миле.
Роботи художника |
(radiosvoboda.ua) |
Уже під час мандрівки Жан Белондрад відмовився від початкового наміру зробити серію світлин про Україну в чорно-білій гамі, такій модній зараз серед французьких фотографів. Барва, каже він, найкраще передає все побачене і відчуте тут.
Скло його об’єктива не підфарбоване рожевим, запевняє француз, просто він так дивиться на світ – трохи наївно і по-дитячому.
«Насправді у багатьох, навіть заможних, європейських країнах є багато невдоволених людей. У Франції таких, приміром, 60 чи 70%. Але я заявляю про себе як оптимістичний фотохудожник. Багато іноземних фотографів – французьких, англійських, іспанських, німецьких – знімали в Україні лише її проблеми. У житті і так досить поганого, тому я намагаюся фотографувати лише найприємніші моменти», – розповідає французький фотограф.
Один із організаторів виставки, директор французької культурної установи «Альянс Франсез» у Дніпропетровську Йоан Шіттерер мешкає в Україні майже три роки. Але він каже, що цю країну з її сільськими краєвидами і простими людьми відкрив її для себе лише зараз – завдяки фотороботам співвітчизника.
Найбільше вразила одна світлина – чоловік із конем посеред безмежного степу. «Я взагалі в сльозах, коли дивлюсь на цей пейзаж. Тільки степ… Я вже 30 років живу у великих містах— Париж, Дніпропетровськ, Київ, Петербург. Але там немає такого відчуття безмежності світу. Куплю її, я зачарований цією фотографією», – каже Шіттерер.
Оптимістичний погляд крізь фотооб’єктив французького митця імпонує українцям
Директор Дніпропетровського історичного музею, де розташували експозицію, Надія Капустіна каже: добре, що пана Белондрада в Україні більше вразили щасливі моменти, аніж життєві негаразди.
«По суті своїй музей – оптимістичний заклад: показує, як людина, попри негаразди і війни, лишається на планеті і піднімається вище й вище. Ця лірична, добра, трохи іронічна виставка заслуговує на увагу», – впевнена директор музею.
Знайомство Жана Белондрада з Україною не завершується експозицією у Дніпропетровську. Країну, яка стала для нього, як він каже, «країною поезії, кольорів та зустрічей», фотохудожник збирається відвідувати часто. У липні вже в Одесі він представить нову виставку – «Палубні огорожі».