44-річний Іван та 43-річна Леся – з одного з сіл Дрогобицького району. Подружжя виховує двох доньок – 14 та 21 року. Родина займається підприємницькою діяльністю. Мають великий будинок, колишній дитячий садочок. Облаштували лише перший поверх, щоб узяти на виховання 5 сиріт, їм потрібно відремонтувати другий поверх спеціально для всіх дітей.
Держава для облаштування дитячого будинку сімейного типу грошей родині не виділила. Іван та Леся продали машину, вкладають у ремонт усі заощадження. Саме від державних установ залежить рішення, чи будинок придатний під дитячий. На запитання Радіо Свобода, для чого подружжю усі ці клопоти, коли мають власних дітей і дають собі раду у житті, почула: «Ми подумали з дружиною і дітьми, що не є бідними людьми, маємо два магазини, цех з виготовлення вінків, вирішили, що треба допомогти іншим діткам, які покинуті батьками або ж їх ніколи не мали, бачимо щодня дітей, які просять шматок хліба».
На лихослів’я варто не зважати
На заняттях подружжя цікавилось, як має реагувати на злі розмови людей про те, що на чужих дітях воно буцімто намагається нажитись. До слова, держава на одну дитину в прийомній родині щомісяця виділятиме по 1200 гривень, а для одного з батьків-вихователів визначена зарплата 400 гривень... Але Лесю більше хвилює, «щоб діти зійшлись характерами з нашими дітьми, щоб було легке спілкування».
Програма навчання для кандидатів діє з 2006 року, але під час занять спеціалісти Львівського обласного центру соціальних служб для сім''ї, дітей та молоді використовують курси лекцій колег з Польщі та США. Фахівці навчають, як вирішувати психологічні ситуації, які виникатимуть у родині, як поводитись з дітьми, знайомлять із законодавчою базою. «Як відомо, їхнє життя з приходом дітей з інтернату також зміниться. Діти мають свої особливості, вони не жили в сім’ї. Про всі ці небезпеки ми розповідаємо людям, щоб вони зробили для себе висновок, чи витримають», – розповіла соціальний педагог Наталія Тибура. З усіх 10 подружніх пар і 3 самотніх людей, які отримали сертифікати в прийомні батьки, лише 2 родини і одна особа не мають власних дітей. Сім’я зі Сколівщини виховує 5 своїх дітей і ще стількох забирає зі Сколівського інтернату. Дитячий будинок сімейного типу сім’я створює на базі власного майна.
Держава для облаштування дитячого будинку сімейного типу грошей родині не виділила. Іван та Леся продали машину, вкладають у ремонт усі заощадження. Саме від державних установ залежить рішення, чи будинок придатний під дитячий. На запитання Радіо Свобода, для чого подружжю усі ці клопоти, коли мають власних дітей і дають собі раду у житті, почула: «Ми подумали з дружиною і дітьми, що не є бідними людьми, маємо два магазини, цех з виготовлення вінків, вирішили, що треба допомогти іншим діткам, які покинуті батьками або ж їх ніколи не мали, бачимо щодня дітей, які просять шматок хліба».
На лихослів’я варто не зважати
На заняттях подружжя цікавилось, як має реагувати на злі розмови людей про те, що на чужих дітях воно буцімто намагається нажитись. До слова, держава на одну дитину в прийомній родині щомісяця виділятиме по 1200 гривень, а для одного з батьків-вихователів визначена зарплата 400 гривень... Але Лесю більше хвилює, «щоб діти зійшлись характерами з нашими дітьми, щоб було легке спілкування».
Програма навчання для кандидатів діє з 2006 року, але під час занять спеціалісти Львівського обласного центру соціальних служб для сім''ї, дітей та молоді використовують курси лекцій колег з Польщі та США. Фахівці навчають, як вирішувати психологічні ситуації, які виникатимуть у родині, як поводитись з дітьми, знайомлять із законодавчою базою. «Як відомо, їхнє життя з приходом дітей з інтернату також зміниться. Діти мають свої особливості, вони не жили в сім’ї. Про всі ці небезпеки ми розповідаємо людям, щоб вони зробили для себе висновок, чи витримають», – розповіла соціальний педагог Наталія Тибура. З усіх 10 подружніх пар і 3 самотніх людей, які отримали сертифікати в прийомні батьки, лише 2 родини і одна особа не мають власних дітей. Сім’я зі Сколівщини виховує 5 своїх дітей і ще стількох забирає зі Сколівського інтернату. Дитячий будинок сімейного типу сім’я створює на базі власного майна.