У Польщі відзначають 65-ті роковини «повстання приречених на смерть» у Варшавському гетто

Історики переконані в тому, що повстання у Варшавському гетто, котре почалося 19 квітня 1943 року, було першим військовим піднесенням, що спалахнуло в Європі, окупованій нацистами. У бій пішло кілька сотень осіб. Історики зазначають, що це була смертельна боротьба тих, які уникли голодної смерті чи загибелі від рук нацистів. Приречені на смерть, варшавські євреї взяли в руки зброю, щоб боротись за гідну смерть і відімстити за кривди, заподіяні нацистами.

Сьогодні, у 65 роковини цих подій, президент Польщі Лех Качинський заявив: «Вояки Варшавського гетто не боролись за перемогу, а за честь. Їхня боротьба була безнадійна, але героїчна. Тим із них, які вціліли, що зараз проживають у всьому світі, віддаю честь як президент Республіки Польща, зокрема від свого імені, як і від імені усіх польських громадян».

У повстанні брали участь ті, які залишились у гетто із близько півмільйона, яких нацисти раніше відправили на смерть до концтабору Треблінка, близько 100 кілометрів від Варшави. На час повстання в гетто, створеному в 1940 році, залишилось десь до 60 тисяч осіб. Бійцям із єврейських бойових організацій допомагало польське підпілля. На стінах будинків Варшави з''явились афіші із закликами: «Іде боротьба за вашу та нашу свободу, за вашу та нашу людську та національну честь і гідність».

«Ще ніколи не було такої перемоги, перемоги людини над людським озвірінням...»

Повстання закінчилось 9 травня – тоді, коли загинув його командир Мордехай Анелевич, оточений німцями у бункері на вулиці Міла номер 18.

Президент Ізраїлю Шимон Перес, виступаючи у вівторок біля монументу Героїв Варшавського гетто, сказав: «Більшість повстанців гетто загинула. Їх холоднокровно вбили. Вони програли бій. Однак з погляду історії, ще ніколи не було такої перемоги, перемоги людини над людським озвірінням, величі душі над упалим духом. Небагато постало проти багатьох. Однак у цих нечисленних було сумління. Ті, яких було більше, мали за собою диявола та його потворне зображення».

У Варшавському гетто у ці жахливі 40-ві роки перебували Броніслав Геремек, який за новітньої Польщі став міністром закордонних справ, а нині є євродепутатом, поет Іцсак Канцельсон, відомий вчитель Януш Корчак та чимало інших заслужених діячів культури та мистецтва.

Директор Єврейського театру у Варшаві Шимон Шурмей зазначив: «На жаль, зараз у світі люди ще й досі вбивають один одного. Йдеться про те, щоб ці роковини були протестом проти цього. До нещастя колись вів і далі веде націоналізм, антисемітизм, ксенофобія. Головне – це свобода народам, треба дати народам волю, таку, яку вони собі бажають. Це наш головний заповіт».

У суботу, на яку випав день єврейського релігійного свята Пейсах, у Варшаві за ініціативою єврейських товариств відбудеться символічна трапеза для усіх охочих мешканців польської столиці. Зустріч проходитиме на вулиці Пружна, яка у довоєнний час була центральним місцем єврейської громади Варшави.