На спортивну зустріч хлопці з Бреші і Болоньї зібралися вперше. Із розгромним рахунком 5 – 2 перемогу вибороли футболісти-аматори із Бреші. Але у цій ситуації, як ніколи, доречно згадати гасло: «Головне – не перемога, а участь».
Молодий капітан болонської збірної Сергій Бокало в розмові з Радіо Свобода поділився своїми враженнями: «Та для нас, як кажуть, не в рахунку справа, а у грі. Це була товариська зустріч, так що ми не переймаємося дуже. Ми хочемо організувати свою команду в Італії, щоб знали, що є тут українська команда, яка гратиме проти італійців на місцевому рівні, звичайно».
Вдома, на Львівщині, Сергій займався професійним спортом і виступав за клуб «Газовик». В Італії про м’яча на якийсь час довелося забути. Тут ріднішим став не спортивний, а будівельний майданчик, де хлопець, як і більшість членів його нинішньої команди, виконує важку роботу. Інші чоловіки працюють на довколишніх підприємствах і фабриках. Вік футболістів від 20 до 46 років.
Недалеко і до міжнародних поєдинків
Організувати регулярні збори і тренування чоловікам допомогли місцеві священики Української греко-католицької церкви. Вони сприяли і пошуку італійських спонсорів, щоб придбати для гравців форму та інший спортивний інвентар.
«Наші люди, знайомі і незнайомі, приходять на матчі і просяться пограти з нами», – розповів із Бреші Володимир Снігур, капітан команди-переможниці матчу.
На стадіоні біля церкви зібралося близько сотні вболівальників. Футбол стає гарною нагодою відпочинку для українців в Італії. Гравці забувають про буденні робочі проблеми, їхні дружини, діти і сестри не лише вболівають, а й готують післяматчеві застілля в кращих українських традиціях.
Через місяць футболісти-любителі проведуть матч-відповідь у Болоньї. Пізніше планують зіграти і з римською збірною українців. А там недалеко і до міжнародних поєдинків із гравцями-аматорами інших національностей. Наприклад, у тій же Бреші проводиться футбольний турнір іммігрантів за участю африканських і латиноамериканських команд. Організатори змагань запрошують зіркових італійських тренерів відвідувати матчі іммігрантів, бо ж не виключено, що між ними бігає новий Рональдо чи ще краще — Андрій Шевченко.
Молодий капітан болонської збірної Сергій Бокало в розмові з Радіо Свобода поділився своїми враженнями: «Та для нас, як кажуть, не в рахунку справа, а у грі. Це була товариська зустріч, так що ми не переймаємося дуже. Ми хочемо організувати свою команду в Італії, щоб знали, що є тут українська команда, яка гратиме проти італійців на місцевому рівні, звичайно».
Вдома, на Львівщині, Сергій займався професійним спортом і виступав за клуб «Газовик». В Італії про м’яча на якийсь час довелося забути. Тут ріднішим став не спортивний, а будівельний майданчик, де хлопець, як і більшість членів його нинішньої команди, виконує важку роботу. Інші чоловіки працюють на довколишніх підприємствах і фабриках. Вік футболістів від 20 до 46 років.
Недалеко і до міжнародних поєдинків
Організувати регулярні збори і тренування чоловікам допомогли місцеві священики Української греко-католицької церкви. Вони сприяли і пошуку італійських спонсорів, щоб придбати для гравців форму та інший спортивний інвентар.
«Наші люди, знайомі і незнайомі, приходять на матчі і просяться пограти з нами», – розповів із Бреші Володимир Снігур, капітан команди-переможниці матчу.
На стадіоні біля церкви зібралося близько сотні вболівальників. Футбол стає гарною нагодою відпочинку для українців в Італії. Гравці забувають про буденні робочі проблеми, їхні дружини, діти і сестри не лише вболівають, а й готують післяматчеві застілля в кращих українських традиціях.
Через місяць футболісти-любителі проведуть матч-відповідь у Болоньї. Пізніше планують зіграти і з римською збірною українців. А там недалеко і до міжнародних поєдинків із гравцями-аматорами інших національностей. Наприклад, у тій же Бреші проводиться футбольний турнір іммігрантів за участю африканських і латиноамериканських команд. Організатори змагань запрошують зіркових італійських тренерів відвідувати матчі іммігрантів, бо ж не виключено, що між ними бігає новий Рональдо чи ще краще — Андрій Шевченко.