Р. С.: Чи правда, що в лавах УПА воювали не лише українці, а й вояки інших національностей? Адже й досі панує міф, ніби вояки УПА винищували всіх «неукраїнців», євреїв і поляків передусім.
В. М.: Дозвольте, я почну з того, що архіви були довгий час закриті, й нам, науковцям, доводилось робити пошуки по всьому світі. Ми їздили, знаходили якісь зернятка. Кілька років тому вдалось відкрити архіви, і до них допустили науковців, істориків, які зараз над ними працюють. В архівах є настільки великий масив матеріалу, що над ним ще працювати і працювати. Відносно того, чи були різні нації, то було встановлено, що в УПА було тільки 46 відсотків українців, всі інші – це були представники багатьох інших націй. Ну, що я можу сказати для прикладу: у військовому окрузі Турів був курінь азербайджанців, у військовому окрузі Заграва був організований курінь із грузинів та вірменів. З’явилась також сотня кубанських козаків. Навіть були такі нюанси, що була створена російська сотня, яка дуже хоробро воювала з німцями. Але в них виникли конфлікти з місцевим населенням, і ця сотня була розбита по інших підрозділах.
Р. С.: Що Ви можете сказати про участь євреїв в УПА? Адже існує багато історій про українсько-єврейську ворожнечу, спровоковану немовби рейдами УПА проти євреїв. Де тут правда, де вигадка?
В. М.: Відносно євреїв, які воювали в УПА, то це здебільшого були лікарі. Тому що УПА – це була селянська армія, яка не мала ні своїх вишколених командирів, ні своїх лікарів. І вояки УПА доходили до того, що звільняла з ґетта родину єврея-лікаря, єврей служив в УПА у військовому шпиталі, а його родина ховалась у селі в родині упівців. Дуже багато таких лікарів, які дуже чесно працювали, дуже багато рятували життя і здоров’я воякам УПА. Відомо навіть, що один з лікарів-євреїв нагороджений однією з найвищих нагород УПА – Срібним хрестом заслуги.
Р. С.: Що Вам дала робота в празьких архівах, чи вдалось знайти щось нове?
В. М.: В архівах Праги дуже багато цікавих матеріалів. Зокрема, вони тут є в Національному архіві і в Слов’янській бібліотеці. Як ми знаємо, тут до війни був Музей визвольної боротьби України, який мав архіви не тільки про УПА, але й по Українських січових стрільцях, Українській Галицькій армії. На жаль, цей архів був з часом вивезений до Києва і Москви, частково знищений. Але деякі фрагменти залишились тут. Отже, я вивчаю не тільки тематику УПА, а всі визвольні змагання ХХ століття в Україні. Зокрема, мені вдалось знайти залитий кров’ю щоденник повстанця УПА, який взагалі так собі лежить у фонді, й невідомо, звідкіля він взявся. Також ми знаємо, що вояки і старшини УПА, які були передані пізніше полякам, які були тут заарештовані чи потрапили в полон – на них мають бути десь кримінальні справи.
Р. С.: Чи був позов проти УПА на Нюрнберзькому процесі, чи взагалі йшлося про УПА на процесі в Нюрнберзі?
В. М.: Зі всіх відомих джерел і зі всіх відомих протоколів і книг, присвячених Нюрнберзькому процесові, ніде не вказано, що піднімалось питання відносно УПА. Зараз це питання на політичній хвилі підносять різні політичні партії, яким не потрібний національний рух в Україні. Вони його підносять так, як колись підносили питання з Шухевичем, що Шухевич був нагороджений двічі Залізним хрестом і що йому його нібито вручав особисто Адольф Гітлер. Звичайно, що це неправда. Як я вже вказував, нагородження Залізним хрестом – було нагороджено понад 3 мільйони людей, і Адольф Гітлер не зміг би вручити кожній людині цього Хреста. Тут же факт натягнений за вуха. Коли перевірили архіви, які були в Німеччині, то, якщо я не помиляюсь, професор Дмитро Потічний з Канади і родина Шухевича зробили запити і їм відповіли, що таких фактів не існує.
В. М.: Дозвольте, я почну з того, що архіви були довгий час закриті, й нам, науковцям, доводилось робити пошуки по всьому світі. Ми їздили, знаходили якісь зернятка. Кілька років тому вдалось відкрити архіви, і до них допустили науковців, істориків, які зараз над ними працюють. В архівах є настільки великий масив матеріалу, що над ним ще працювати і працювати. Відносно того, чи були різні нації, то було встановлено, що в УПА було тільки 46 відсотків українців, всі інші – це були представники багатьох інших націй. Ну, що я можу сказати для прикладу: у військовому окрузі Турів був курінь азербайджанців, у військовому окрузі Заграва був організований курінь із грузинів та вірменів. З’явилась також сотня кубанських козаків. Навіть були такі нюанси, що була створена російська сотня, яка дуже хоробро воювала з німцями. Але в них виникли конфлікти з місцевим населенням, і ця сотня була розбита по інших підрозділах.
Р. С.: Що Ви можете сказати про участь євреїв в УПА? Адже існує багато історій про українсько-єврейську ворожнечу, спровоковану немовби рейдами УПА проти євреїв. Де тут правда, де вигадка?
В. М.: Відносно євреїв, які воювали в УПА, то це здебільшого були лікарі. Тому що УПА – це була селянська армія, яка не мала ні своїх вишколених командирів, ні своїх лікарів. І вояки УПА доходили до того, що звільняла з ґетта родину єврея-лікаря, єврей служив в УПА у військовому шпиталі, а його родина ховалась у селі в родині упівців. Дуже багато таких лікарів, які дуже чесно працювали, дуже багато рятували життя і здоров’я воякам УПА. Відомо навіть, що один з лікарів-євреїв нагороджений однією з найвищих нагород УПА – Срібним хрестом заслуги.
Р. С.: Що Вам дала робота в празьких архівах, чи вдалось знайти щось нове?
В. М.: В архівах Праги дуже багато цікавих матеріалів. Зокрема, вони тут є в Національному архіві і в Слов’янській бібліотеці. Як ми знаємо, тут до війни був Музей визвольної боротьби України, який мав архіви не тільки про УПА, але й по Українських січових стрільцях, Українській Галицькій армії. На жаль, цей архів був з часом вивезений до Києва і Москви, частково знищений. Але деякі фрагменти залишились тут. Отже, я вивчаю не тільки тематику УПА, а всі визвольні змагання ХХ століття в Україні. Зокрема, мені вдалось знайти залитий кров’ю щоденник повстанця УПА, який взагалі так собі лежить у фонді, й невідомо, звідкіля він взявся. Також ми знаємо, що вояки і старшини УПА, які були передані пізніше полякам, які були тут заарештовані чи потрапили в полон – на них мають бути десь кримінальні справи.
Р. С.: Чи був позов проти УПА на Нюрнберзькому процесі, чи взагалі йшлося про УПА на процесі в Нюрнберзі?
В. М.: Зі всіх відомих джерел і зі всіх відомих протоколів і книг, присвячених Нюрнберзькому процесові, ніде не вказано, що піднімалось питання відносно УПА. Зараз це питання на політичній хвилі підносять різні політичні партії, яким не потрібний національний рух в Україні. Вони його підносять так, як колись підносили питання з Шухевичем, що Шухевич був нагороджений двічі Залізним хрестом і що йому його нібито вручав особисто Адольф Гітлер. Звичайно, що це неправда. Як я вже вказував, нагородження Залізним хрестом – було нагороджено понад 3 мільйони людей, і Адольф Гітлер не зміг би вручити кожній людині цього Хреста. Тут же факт натягнений за вуха. Коли перевірили архіви, які були в Німеччині, то, якщо я не помиляюсь, професор Дмитро Потічний з Канади і родина Шухевича зробили запити і їм відповіли, що таких фактів не існує.
 |