| Ієн Боуґ |
Р.С.: Коли можна очікувати підписання нової розширеної угоди – чи може це бути, наприклад, кінець цього року?
І.Б.: Коли комісар був тут, він відмовився зв’язати себе чіткими часовими рамками. Він сказав, що це має забрати не більше часу, ніж є абсолютно необхідним, і що не буде згаяно жодного дня. Тож це заохочення для обох сторін вести переговори серйозно, цілеспрямовано, і просуватися так швидко, як тільки можна. Однак маю сказати, якщо розглядати угоду в усіх її аспектах, то немає шансів, що її вдасться завершити до кінця цього року. Однак деякі частини її можуть бути більшою або меншою мірою завершені і в цей термін. Але, як ви знаєте, коли ведуться міжнародні переговори щодо важливих угод, існує принцип: нічого не погоджено, доки не погоджено все.
Р.С.: Чи заважають внутрішньополітичні конфлікти в Україні просуванню в цих переговорах?
І.Б.: Тут треба сказати дві речі. По-перше, з початку переговорів двічі відбулися парламентські вибори, при цьому точилися великі переговори між партіями. Це – частина демократичного процесу, але водночас за це доводиться платити, бо уряд не працює, це забирає час, який не використовується для проведення реформ. Однак також варто зазначити, що наші переговори щодо нової розширеної угоди тривали й успішно просувались, незважаючи на це. Гадаю, якщо говорити про процедуру впровадження реформ, то в цьому сенсі деякі внутрішні проблеми в Україні призвели до того, що було здійснено менше реформ, ніж могло бути.
Р.С.: Уявімо, що Ви маєте можливість звернутися з хвилинним посланням до всіх українців, які віддані ідеї євроінтеграції. Що б ви їм сказали?
І.Б.: Я б сказав, що є величезний обсяг роботи, яку ми маємо зробити – Україна і Євросоюз – щоб наблизити Україну до ЄС. Те, що ми зараз не говоримо про членство України в Євросоюзі, не означає, що у наших стосунках не відбувається величезних зрушень. Вони відбуваються! Стосунки між Україною і ЄС стають ближче, інтенсивніше, продуктивніше. Найближчі роки ми маємо працювати саме над цим. Ми маємо зосередитись на тому, що ми можемо зробити, а не на якомусь віддаленому майбутньому – чомусь, що на нинішній момент не є на порядку денному, але яке – хто зна! – колись може стати на порядок денний. Але зараз зосередьмося на тому, що ми можемо зробити цього року, наступного року, через рік.