Досить цікаво - якраз під час нашої розмови почали приходити повідомлення: «Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко у супроводі народного депутат України Андрія Портнова, якого уряд вважає новим головою Фонду державного майна і вже призначив першим заступником Валентини Семенюк, прибули до Фонду державного майна».
Згодом з’явилося нове повідомлення: Юлія Тимошенко збирається представити пана Портнова як нового керівника цієї інституції. Валентина Семенюк змушена була перервати запис і стрімко поспішити на своє місце роботи. Втім, ви це все зараз почуєте самі.
Добрий день, Валентино Іванівно. Давайте почнемо з найсенсаційнішого повідомлення, яке з’явилося цього тижня. Газета «Экономические известия» повідомила, що Конституційний Суд України вже ухвалив рішення, згідно з яким позиція Президента Віктора Ющенка щодо Вашої відставки з посади голови Фонду держмайна не відповідає чинному законодавству, що уряд має повне право усунути Вас з посади. І таким чином все це зараз тільки питання часу. Зараз Президентський Секретаріат просто притримує рішення Конституційного Суду, яке вже фактично відкриває дорогу до заміни керівника цього фонду. Ви знаєте про таке рішення чи це тільки газетна плітка?
Валентина Семенюк: Я можу сказати, я тільки прочитала таку інформацію на сайті.
Віталій Портников: Не зацікавилися?
Валентина Семенюк: Я зацікавилась, але у мене є інші питання. Президентський указ, про який говориться в рішенні Конституційного Суду, це той указ, який виданий 6-го лютого. Президент України на заміну указу 6-го лютого видав 15-го квітня указ, в якому чітко зазначив і уточнив параметри щодо призначення і звільнення керівника Фонду державного майна України. І на сьогодні, я можу сказати, що цей указ чинний.
І Фонд держмайна працює, і я як керівник працюю, відповідно до того указу Президента, який призначав мене, вірніше, призначення моє було за згодою парламенту. Це найголовніше. І друге питання. Я хотіла б звернути увагу, чому така іде велика боротьба за зміну керівника Фонду держмайна. Я не просилася на цю посаду і сьогодні не тримаюся за неї.
Віталій Портников: Я так розумію, що це проблема взаємин між Президентом і урядом сьогодні.
Валентина Семенюк: Я не хотіла б давати якісь оцінки діям і Президента, і, відповідно, уряду. Я можу сказати тільки одне про те, що як керівник Фонду державного майна України я за цю посаду не тримаюсь. Але повинна бути чітка процедура, бо коли Прем’єр-міністр видала розпорядження про те, щоб змінити керівника, то навіть у простій будь-якій комерційній структурі, на будь-якій установі повинен бути звіт - акт передачі-прийому.
У Фонду державного майна України мільярдний облік майна. І якщо сьогодні без акту передачі, без будь-якої передачі цієї інформації, архівів передати пости, то я можу сказати, що завтра пропаде якийсь архівний документ щодо приватизаційної справи, що стосується контролю за інвестзобов’язаннями – і тоді інвестору не треба виконувати зобов’язання, не треба повертати гроші, не треба вносити інвестиції, бо ніхто за ним контролювати не буде.
Тому я не трималася і не тримаюсь за посаду. Я захищаю національне надбання України, те, яке дісталось у спадок. Я за всі роки роботи у Фонді порахувала, до мене ніхто не хотів рахувати цього майна.
Тому я буду стояти тільки на букві закону – передати майно і передати облік, передати архів тільки по акту і тільки при звітності і зі згоди депутатського корпусу, який давав мені повноваження роботи на цій посаді. Бо завтра так, як зайшов Портнов, зайде, пропадуть документи, акту передачі не буде, а потім повішають всіх собак на мене.
Віталій Портников: Але Портнов – Ваш заступник сьогодні?
Валентина Семенюк: Він сьогодні не є заступником, він депутат Верховної Ради. І, до речі, суміщення посад – депутатської і виконавчої – не можливе.
Віталій Портников: Він не з’являється у Фонді держмайна?
Валентина Семенюк: Він не з’являється і він не може з’являтися, бо це сьогодні забороняється Законом про статус народного депутата.
Віталій Портников: Але в принципі, як може профункціонувати реально така установа, яка опікується найважливішим, я б сказав, зараз предметом для держави – приватизацією як такою? Тому що, звичайно, у приватизації є відповіді на багато питань – і про взаємини уряду і суспільства і про взаємини уряду з інвесторами.
Як вона може про функціонувати, коли немає жодного реального контакту між урядом і головою Фонду держмайна, більше того, голова уряду говорить, що єдина можливість зупинити корупційні процеси в приватизації –це зняти Вас з посади?
Валентина Семенюк: Я можу сказати тільки одне, що як Тимошенко закрили в кутузці, то вона казала: «Давайте будемо діяти по закону, і тільки на основі суду можна мене звинуватити».
Віталій Портников: Вона не була тоді Прем’єр-міністром, а Ви не були головою Фонду держмайна.
Валентина Семенюк: А я не була головою Фонду держмайна. Будь-яку людину можна звинуватити, в тому числі в корупції, якщо є рішення суду. Якщо ми говоримо про будівництво правової держави, то повинна бути Конституція, закон і таке інше. Тому вирази відносно корупційних дії або зграї корупціонерів, як їх називає Тимошенко, працівників Фонду держмайна України, то я можу сказати тільки одне: це може людина говорити тільки безвідповідальна і людина, яка дає зараз уже вказівки, кому, як приймати відповідне рішення.
Такого не повинно бути. Якщо є хоча б акт про корупцію – сьогодні не на одного працівника Фонду держмайна не має акту, сьогодні немає ніяких кримінальних справ проти працівників, але комусь так хочеться говорити. І сьогодні подається бажане за явне.
Віталій Портников: 2004 року, коли була ситуація, відома Вам, з переходом влади від Леоніда Кучми до Віктора Ющенка, коли тут люди стояли на майдані Незалежності, тоді і Віктор Ющенко, і Юлія Тимошенко, і українські соціалісти, Ви є членом цієї партії, звинувачували людей у корупції без будь-яких рішень суду. То може Ви зараз бачите те, що Ви самі виростили в цій країні?
Валентина Семенюк: Я можу сказати, що Семенюк як депутат Верховної Ради подавала в суд по захисту державної власності, в тому числі і незаконної приватизації «Криворіжсталі», і вигравала ці справи, і це не були голослівні слова, це були реальні дії. І саме депутат-соціаліст Семенюк зуміла доказати з правової точки зору незаконність приватизації.
Я пройшла при Леоніді Кучмі 21 суд, коли він був Президентом, щоб вернути «Криворіжсталь», але я працювала тільки по рішенню суду, і висновок може бути тільки по рішенню суду, а не заяв якихось політичних, не відповідних заказів або з публікацій, які інколи є заказними.
Віталій Портников: А Ви задоволені тим, як відбулася приватизація Криворіжсталі, що вона зараз у власності Лакшмі Міттала? Ми знаємо, що цього власника у всіх країнах, де він має власність, я маю на увазі, пострадянських, у Казахстані, звинувачують у порушенні техніки безпеки, у невиконанні інвестиційних обов’язків тощо, тощо. В Україні таких звинувачень немає, здається.
Валентина Семенюк: Ви глибоко помиляєтесь. Я хочу сказати, що коли йшла підготовка умов конкурсу, все, що стосувалося соціального пакету, все було виписано Фондом державного майна до останнього моменту. Інша ситуація, коли умови конкурсу, я їх не завізувала з однієї причини, що в умовах конкурсу було не зазначено, що вугілля в Україні закупається компанією заради забезпечення ринку збуту продукції, яка відбувається в Україні. І найголовніше, що це відбулося по умовах конкурсу, які в тексті зайшли в Кабмін в одному варіанті і вийшли в іншому.
І сьогодні можу сказати тільки таким чином, що в результаті того, що саме такі умови конкурсу були затверджені Кабінетом Міністрів, коли я чую, що плачемо про підтримку шахтарів, то це результат того, що сьогодні завозиться вугілля з закордону, з інших держав. Тобто створюємо робочі місця в інших державах, а не захищаємо свого національного виробника. Це перша частина.
Друга частина – це те, що сьогодні, якби не принципова позиція соціалістки Семенюк, за участю перевірки профспілкового комітету, депутатів рад різних рівнів, то ніколи б не підняли людям зарплату у 2005 році, у 2006 році не виплатили б 13-у зарплату. І на сьогодні ви можете прочитати інформацію на сайті Фонду державного майна України. Ми не просто критикували невиконання інвестзобов’язань, ми добивалися їх виконання. І на весь цей період компанія виконувала ці зобов’язання.
На сьогодні остання перевірка, яка відбулася в березні, показала: 4 пункти є невиконання інвестзобов’язань. І зараз Фонд держмайна буде розглядати це питання на спільній комісії. І ми не просто заявляємо, ми, звичайною, зобов’яжемо виконати ці інвестзобов’язання. Це не голослівні слова.
Віталій Портников: Проблема в тому, що будь-який великий власник намагається зекономити, це не тільки України стосується, це всіх країн стосується. Тому створюються механізми, які забезпечують те, щоб всі інвестиційні зобов’язання виконувалися у відповідності до інтересів держави, в якій інвестор працює у відповідності до інтересів трудового колективу, який там є, і тощо, тощо, тощо. Таке враження, що в Україні такого механізму або немає, або закон не може реально забезпечити його працездатність.
Валентина Семенюк: Справа в тому, що у цій ситуації Президент, розглядаючи питання приватизації на засіданні Ради національної безпеки і затверджуючи рішення Ради національної безпеки відповідним указом, чітко вказав, що сьогодні приватизація йде по старій законодавчій базі, сьогодні програма приватизації 2000-2002 року, яка по перехідних положеннях діє до прийняття нової.
Це означає, що треба переглянути і умови приватизації, і правила, врахувати негативні наслідки, які маємо. Та й, крім того, треба подивитися, сьогодні гарант Конституції відповідає за економічну безпеку держави, а якщо в руках держави залишилося 21% державної власності, то треба уже задуматися, чому сьогодні у більшості держав...
Віталій Портников: А як так сталося – у нас приватизації як такої не було, а власності у держави немає?
Валентина Семенюк: Чому? Було. З 92-го року йшла.
Віталій Портников: А де мої акції?
Валентина Семенюк: Це вже Ви подивіться, де ваш приватизаційний сертифікат, і якщо Ви взяли, чи вас не надурили. На сьогодні той спосіб приватизації, який проводився з 92-го по 2000-ий рік – це фактично був шулерський спосіб приватизації, бо людям роздали бумажки, сказали: «Вкладайте», а потім не визначили, як ці бумажки до кінця контролювати. І на сьогодні 18 мільйонів акціонерів не мають відповідних акцій. Це негатив.
Тому, щоб цього негативу не було, і стоїть питання – переглянути законодавство, чітко проаналізувати, скільки у держави чого залишилося, і, в першу чергу, подивитися по законодавству, чому ми спішимо розпродувати найбільш прибуткове майно?
Віталій Портников: Тому що уряд не проживе без приватизації.
Валентина Семенюк: А якщо закінчаться об’єкти, то чим будемо заповнювати бюджет? Це питання риторичне. Я пропоную: чому б і ні, якщо так уже все треба продати, щоб забезпечити виконання забаганок однієї політичної партії, однієї політичної особи, то давайте почнемо з приміщення Кабміну – продамо його, воно в центрі і буде давати гарні гроші.
Віталій Портников: Ну, не такі. Це оренда одного тільки службового будинку.
Валентина Семенюк: Але ж Ви говорите про відповідні речі, що стосується наповненості бюджету. Я ще раз хочу сказати: треба відновлювати виробництво, треба давати можливість працювати сьогодні підприємствам з тим, щоб вони могли сьогодні давати прибуток.
Віталій Портников: Все ж таки я вважаю, що треба наполягати на тому, щоб у гілок влади були нормальні взаємини між собою. Я б не сказав, що тут проблема у Ваших взаєминах між Вами і урядом. Уряду Ви можете не подобатися, уряд може вважати, що має бути інший голова Фонду держмайна. Це проблема процедури. Але ж проблема є в іншому: що, фактично, на наших очах створювалася коаліція, що Президент і Прем’єр-міністр говорили про єдність своєї діяльності. Але це було вже вдруге, в перший раз це було після Помаранчевої революції.
І раптом ми бачимо серйозну колотнечу, справжню війну між гілками влади. І, звичайно, в таких умовах про якусь приватизацію, про довіру людей до будь-яких рішень не можна й говорити, тому що навіть якщо буде чесно все приватизовано, люди будуть розуміти, що це – результат боротьби Віктора Ющенка з Юлеєю Тимошенко. Крапка на цьому.
Валентина Семенюк: Ви знаєте, я сьогодні виконую функцію керівника Фонду державного майна України. Соціалістичної партії немає в парламенті. Уже Соціалістична партія не заважає, не можна говорити, що зрадник є Соціалістична партія. Я б не хотіла сьогодні говорити про боротьбу всередині коаліції.
Віталій Портников: Тобто Ви фактично хочете бути поза політикою?
Валентина Семенюк: Я сьогодні на посаді і виконую ту функцію, яку доручив мені парламент, проголосувавши за мене в 313 голосів і давши відповідні повноваження.
Віталій Портников: А скажіть все ж таки, от Ви зараз коли займаєтесь Фондом, Ви вже міркуєте, що Вам робити після того, як Ваша діяльність закінчиться? Очевидно, що Вам доведеться так чи інакше цю посаду залишати.
Валентина Семенюк: Я не випадково сказала, що я не тримаюсь, в мене є сьогодні гарна сім’я, в мене гарні діти. Я сьогодні самодостатня людина. І розум, і досвід мій знадобиться не тільки в державі і на державній роботі, він може бути використаний в будь-який спосіб. Але я стою на захисті держави. І я згідна – хай збереться коаліція, проголосує. За мене проголосували 313 голосів. Хай проголосують 226 голосів, хай послухають мій звіт, і хай напишуть мені акт передачі, хай той, хто прийде в Фонд, приймає акт передачі, я передаю все по акту, щоб я знала, що завтра не пропав архів, що завтра вся інформація, яка стосується об’єктів державної власності, збережена, і щоб все, що зроблено Семенюк у плані забезпечення захисту національного надбання, було передано по тих нормативах, які виписані повинні бути в законі.
Один із депутатів фракції БЮТ подав закон, у якому підтвердив, що нема процедури звільнення. Що заважає сьогодні коаліції прийняти закон про звільнення і призначення? Тому що по Конституції одна процедура, по закону про державні служби – інша, по закону про приватизацію – ще інша.
Віталій Портников: Ви знаєте, що у коаліції не має більшості в парламенті, як вона може прийняти закон?
Валентина Семенюк: Я не можу нести відповідальність за коаліцію. Є парламент, він повинен вчиняти такі дії.
Віталій Портников: Якби я був Прем’єр-міністром, я б сказав, що для того, щоб зняти одну людину з посади керівника Фонду держмайна і призначити іншу, достатньо рішення уряду і Ви його маєте виконувати. А якщо Ви його не бажаєте виконувати, Ви порушуєте закон, і Вам Конституційний Суд на все це діло відповість.
Валентина Семенюк: Я можу Вам сказати. Будь-яке рішення Конституційного Суду повинно надійти в письмовій формі, будь-яке рішення повинно мати відповідне опублікування і на сайті, і в офіційних виданнях. Будь-яке рішення повинно мати печатку, і тоді виконуватись. Як відбувається сьогодні захоплення державних підприємств? Підробляється рішення простих судів, ставиться фіктивна печатка. Зайшли на підприємство, розделібаніли, розібрали. А потім виявляється: вибачте, рішення нема, вже й підприємства нема – розкрали.
Я в такий спосіб розтягнути державне майно не допущу. Бо я несу відповідальність перед народом України. Сьогодні моя відповідальність базується на тому, що я, захищаючи власність державну, я захищаю власність народу. Крім того, я не хочу, щоб завтра повісили всіх собак на мою відповідальність, бо я знаю те, що довірив мені парламент, що довірив мені Президент, і я здам все відповідно по акту.
Бо як казав у нас колись один депутат: «Дозвольте мені покерувати у міністерстві фінансів чи у Фонді державного майна одну годину – хватить мені і моїм дітям». Коли стоїть питання, якщо зайдуть у Фонд державного майна, тут мільярди, можна за одну хвилину...
І якби Семенюк 6-го лютого розхвилювалася і не звернулася до Президента, і Президент не видав указ, то люди, які б зайшли сьогодні на підприємство, у Фонд державного майна, могли б за 15 хвилин розтягнути все майно, бо там сьогодні і облік, там сьогодні і архіви, там сьогодні всі інвестиційні проекти, які сьогодні є в Україні.
Я можу сказати, що там сьогодні колосальні мільярди, і так їх просто сьогодні передавати неможливо. Я повторюю, у будь-якій навіть комерційній структурі, у будь-якій державній інституції пишеться акт: «Прийняв-здав».
Віталій Портников: Але ж це за умови, якщо всі ці люди, вони шахраї, вони корупціонери, вони приходять, щоб розтягти. А Вам скажуть: «Спокійно, Андрій Портнов - це соратник Юлії Тимошенко, а Юлія Тимошенко – кришталево чесний політик, якому довіряє суспільство. Люди пішли за нею, проголосували. Вважали б, що вона корупціонерка - не голосували б».
Валентина Семенюк: Я можу з Вами погодитися за однієї умови – що є якісь докази, які стосуються корупції у Фонді держмайна, і рішення є лише рішенням суду. Про корупційні дії Юлії Володимирівни Тимошенко, було в 2005 році прийняття відповідного указу про відсторонення, і саме тоді Президент сказав про корупційні дії Юлії Тимошенко.
Віталій Портников: А потім Президент сказав, що нічого такого немає, все гаразд і все чудово.
Валентина Семенюк: Вибачайте, я мушу їхати.
Віталій Портников: Ввечері, коли стало відомо про жорстку конфронтацію Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко, про справжню війну нагорі влади і про те, що Віктор Ющенко своїми указами скасовує всі рішення уряду з приводу Фонду державного майна, ми знову зідзвонилися з Валентиною Семенюк. Як виявилося, вона вже в своєму кабінеті і продовжує виконувати свої обов’язки.
Валентина Семенюк: Я Вас слухаю, чую Ваші питання. Вибачайте, що покинула ефір.
Віталій Портников: Це була абсолютно нормальна ситуація, погодьтеся. Було б дивно, якби Ви залишилися, Валентино Петрівно, Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко разом з Андрієм Портновим, якого уряд вважає головою Фонду державного майна, прибули до Фонду державного майна, і сьогодні у Вашому кабінеті інша людина.
Чи вважаєте Ви пана Портнова головою Фонду державного майна України? Як надалі буде розвиватися цей конфлікт між Президентом України і Прем’єр-міністром України навколо Вашого відомства?
Валентина Семенюк: Перш за все, я хочу трішечки Вас підправити. Ви мені зателефонували і ми ведемо розмову по телефону. Я знаходжуся в кабінеті голови Фонду державного майна України. І пан Портнов, який рейдерським захопленням при допомозі Юлії Володимирівни прибув у Фонд державного майна України з тим, щоб виконати рішення окружного суду, яке зупинило Указ Президента по кадрах у Фонді державного майна України, із рішенням окружного суду міста Києва.
Зачитали вони рішення суду. На жаль, це була копія, а не оригінал, не було ніякого виконавчого листа. І у рішенні було зазначено, що відміняється указ Президента по кадрах у Фонді державного майна і відміняється рішення про зупинку приватизації Одеського припортового заводу. По-перше, всі розмови, які намагалася Юлія Володимирівна зробити, до неї надійшло всього декілька чоловік, не так уже і багато, як вона намагалася зібрати у Фонді державного майна, я її застерегла: «Юлія Володимирівна, поки ми не перевіримо наявність рішення судового, оскільки всі атаки робилися і робляться на підприємствах, вони в основному робилися фіктивними рішеннями судів, це по-перше, в більшості вони не оформлені так, як це передбачено законодавством, - через виконавчу службу. В ролі виконавця вийшли представники інші, в тому числі Прем’єр-міністр.
Друге питання – адміністративний суд, оскільки рішення судочинства України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного суду. Рішення Конституційного суду щодо даного указу Президента від 15 квітня немає, тому ваші дій не можуть бути. Крім того, зупинка дії по указу Президента автоматично не поновлює дії, розпоряджені Кабінетом Міністрів, і ця конституційна норма не може біти сьогодні використана».
Звичайною, Юлія Володимирівна в такій агонії була, бо у неї сьогодні завдання одне. По-перше, їй потрібно в період, коли йде падіння на фондовому ринку, а я на сьогоднішній день засвідчую, що 11% відбулося падіння на фондовому ринку в Україні, треба якомога більше продати об’єктів і задовольнити запити олігархів, які забезпечать їй виборчу кампанію. Тому вона прийшла саме для того, щоб роздати, розтягнути об’єкти, які б дали їй можливість повертати заощадження. Заощадження не можуть, по тій ціні, по якій сьогодні виставляються об’єкти в період великої інфляції і в період падіння на фондовому ринку, це означає роздачу і розпродаж за безцінь. Це перше питання. Друге – їй потрібен прецедент сказати, що їй заважали, що їй не давали можливості працювати, бо уже і цини піднялися, і обіцяти вже наобіцяла, і виконати ті обіцянки-цяцянки не можливо, треба знайти прецедент, що її Президент відсторонив, найти когось цапом-відбувайлом. І от вона знайшла прецедент, коли сама прийшла сюди.
Можливо, розраховувала на те, що тут її хтось не буде допускати, Ні, ми чемно поговорили, вона пішла, оголосила всім працівникам, що працюємо стабільно. І на сьогодні можу сказати: буквально декілька годин назад я переговорила з Президентом: є указ Президента, який зупинив всі відповідні дії щодо розпоряджень її, опублікований у відомостях Президента, дані всі відповідні застереження щодо печаток, щодо рахунків, які можуть бути заблокованими, бо вона відразу підготувала і заблокувала рахунки у Фонді державного майна. Я можу сказати, що вміння рейдерського захоплення, яке вже напрацьовано паном Портновим як експерименти по заводах, сьогодні у Фонді держмайна реалізовувались. Але невдало.
Віталій Портников: А Ви розмовляли з паном Портновим? Що він говорив про свої функції в цій ситуації?
Валентина Семенюк: У нього завдання одне, вони перенесуть приватизацію Одеського припортового у Кабінет Міністрів, уже вони звільняють тих представників, пишуть накази, які відмовилися виконувати, зокрема у мене завідуючий юридичним відділом, хлопець-афганець, який пройшов Афганістан, сьогодні зі мною фактично проходить другий Афганістан, бо з ним ми відбивали 6-го лютого, відповідно, рейдерське захоплення і сьогодні.
Вони його викликали з тим, щоб він поставив підпис і підготував наказ по приватизації Одеського припортового. Він відмовився від цієї ідеї, на що його почали залякувати. Не такий хлопець лякливий, він сьогодні юридично підкований. І вже його сьогодні звільнили з роботи. Тому я можу сказати, що всі ті розпорядження, які підготовані ними, вони не є чинними, бо печатки в мене, всі документи в мене, застереження в МВД я направила. І зараз направляю документи до Генеральної прокуратури.
Віталій Портников: Валентино Петрівно, Ви член Соціалістичної партії, фактично не є представником цієї коаліції, яка сьогодні при владі. Обидві сторони фактично сьогодні звинувачують один одну у порушенні законодавства. І ці сторони, вони створили демократичну коаліцію, і сьогодні мова йде про те, що йдуть такі серозні звинувачення у порушенні закону про корупцію, які можуть цих політиків і політичні сили, які з ними пов’язані поховати, можна сказати, під вагою цих звинувачень. Навіщо Вам як політичному діячу чи чиновнику сьогодні пов’язувати себе з політично далекими людьми?
Може, Вам було б краще відійти в бік і дивитися, як вони борються між собою, як вони знищують, одна сила іншу, як всім, хто сьогодні не бере участі у демократичній коаліції, як Партії регіонів і Соціалістичній партії?
Адже це набагато більш, я б сказав, вигідна позиція – подивитися, як це все закінчиться і потім запропонувати виборцям більш серйозний, більш солідний, більш професійний варіант управління, ніж той, який сьогодні демонструють Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко.
Валентина Семенюк: Я би з Вами погодилась за однієї умови. Я людина, яка ніколи не боялася брати відповідальність. У парламенті сьогодні соціалісти не заважають, бо їх немає. На цю посаду мене призначили у 2005 році 313 голосів – це більше, ніж конституційна норма. Відповідно до доручення Президента я провела інвентаризацію державної власності. Фактично Фонд державного майна став національною скарбницею всього державного майна.
Повірте, мені легше було б сьогодні займатися партійною роботою, займатися дітьми, відпочити – я п’ять років у відпустці не була. Але я людина відповідальна. Казав колись наш один депутат: «Допустіть мене на одну годину міністром фінансів – хватить і мені, і моїм дітям». Я сьогодні людина, яка несе відповідальність за скарбницю перед народом, перед депутатами, перед Президентом. І я не можу сьогодні так просто залишити цю посаду. Я хочу, щоб всі зрозуміли одне: сьогодні з Семенюк якщо так допустити, завтра іншим, другим, третім, завтра Нацбанк захватять, післязавтра захватять скарбницю.
Така інституція, як скарбниця національного надбання - повинна бути процедура звільнення. Я піду і пішла б спокійно – зробіть це по закону. У мене колосальний архів. Там всі договори купівлі-продажу, друге –це весь облік даних. Як кажуть, по-моєму, розвідники: хто володіє інформацією, той володіє світом. Сьогодні у мене унікальна інформація щодо державного майна і не тільки до майна, а всі 25 тисяч договорів оренди, оренда плата, всі договори, всі контролі. Я захищаю не себе, я захищаю сьогодні закон, я захищаю те національне надбання, яке я згідна передати будь-кому. Приймайте рішення, але зробіть це на основі закону, а не : «по понятіям». Це головне.
Віталій Портников: Пан Портнов сказав, що приватизація Одеського припортового заводу відбудеться 20 травня. Чи Ви вважаєте, що уряд дійсно проведе приватизацію цього об’єкту, як про це багато говориться?
Валентина Семенюк: Щоб провести це 20 травням, треба по-новому робити і оголошення, і переглядати умови. Зробити це неможливо. Навіть інвестори, з якими я зустрічалася і говорила по приватизації, вони не підуть на приватизацію, бо їм сьогодні не вигідна судова процедура, яка може бути предметом не тільки судів в Україні, а й закордоном.
Віталій Портников: Але погодьтеся, що людина, яка нас слухає, в неї виникає мільйон суперечливих питань. Президент сам закликав до створення демократичної коаліції. Депутати цієї політичної сили, які використали його обличчя на біг-бордах, щоб стати депутатами українського парламенту, отримати міністерські і депутатські портфелі, говорили, що тільки в союзі з партією Тимошенко, а не в союзі з Партією регіонів, вони можуть створити стабільний український уряд. І зараз Ви говорите про те, що, виявляється, депутатами від цього блоку є люди, які, як пан Портнов, за Вашим визначенням, проводять рейдерські атаки, Прем’єр-міністром є людина, яка бажає роздати майно олігархам.
І все це відбувається за благословенням Президента Віктора Ющенка. Тільки дякуючи голосам його політичної сили, цей уряд може існувати, може роздавати добро олігархам, може здійснювати такі дії. Адже якби цього не було, Юлія Тимошенко не мала б ніяких структур, вона була б не Прем’єр-міністром, а лідером опозиційної сили і слухняно б виконувала все, що має робити лідер опозиції. Президент Ющенко запропонував її Прем’єр-міністром України. Хто ж за це відповідає?
Валентина Семенюк: Я одне можу сказати. Я соціаліст. Я не заважала ніде. Сьогодні соціалістів в парламенті немає. Я сьогодні захищаю національне надбання України. Я сьогодні буду його захищати способом, який визначений законом. Президент чітко стоїть на букві закону. Подивіться, скільки треба сьогодні сили волі мати Президенту Ющенку – бути в єдиній коаліції і видати указ, який зупинив розпорядження Прем’єр-міністра, якого він призначав. Він просто реально відповідає за закон.
Але ж Юлію Володимирівну обрав народ, скільки-то голосів вона обрала. Тому я сьогодні відповідь на це питання не можу дати. Я сьогодні не є в їхній коаліції, я сьогодні хочу одне: щоб національне надбання, яке в нас є в Україні, а його залишилось 21%, вже мало що залишилось, було збережено, а якщо стоїть питання приватизації, щоб його за безцінь ніхто не продавав.
Бо сьогодні такий завод, як Одеський припортовий вирішує всю економіку держави. Сьогодні 450 мільйонів щорічно - тільки дивіденди по цьому підприємству. За січень-лютий в півтора рази збільшились об’єми на виробництві. Людям підняли зарплату, люди працюють. Скажіть мені, будь ласка, якщо по законодавству мета приватизації – пошук ефективного власника, а держава є ефективним власником, то навіщо його продавати?
Віталій Портников: Ви не побоюєтесь, що якщо буде така атмосфера навколо Фонду державного майна, що буде незрозуміло, хто реально очолює орган, якщо Президент буде скасовувати рішення уряду, а уряд, як це сьогодні було сказано, не буде підкорятися указам Президента, так солідні серйозні інвестори, які бажають мати справу з авторитетною економікою, ніколи в Україну не прийдуть.
Тому що, я вибачаюсь, але це схоже на африканські країни, а не на країну, яка збирається стати членом Європейського союзу. Я б в таку країну гроша ломаного не вклав.
Валентина Семенюк: Я коли зустрічалася з інвесторами, а мені довелось з ними вже другий раз зустрічатися, в 2007 році був такий аналогічний указ Президента, аналогічний. Але Прем’єр-міністр Янукович, який був політичним опонентом, тихо-спокійно прислав доручення, зупинив, виконали. І ніхто нічого не говорив.
Я поспілкувалася з інвесторами, висловила прохання, щоб вони не подавали в суд на державу Україна, бо на це є підстави, відповідно, відбулася зупинка. Вони сказали: «Коли будуть продаватися, ми до вас прийдемо». Цей раз коли виникли питання, я спілкувалася з інвесторами, вони кажуть: «Валентина Петрівна, умови конкурсу, які виписані, вони навіть і нас шокують, бо ми їх ніколи не зможемо виконати, тому ми підтримуємо Президента з тим, що він виловив відповідний указ».
І про це давали вони інтерв’ю, і на суд на державу Україна ніхто з них не подав, бо вони прекрасно розуміють, що сьогодні купляти такий об’єкт, вони прекрасно розуміють, що вони по суду будуть відсуджені. Тому я інвесторів попросила таких дій. Повірте мені, сьогодні що стосується малої приватизації, що стосується не підприємств-монополістів і об’єктів стратегічного призначення, інвестори приходять, купують і не мають претензій до Фонду державного майна. Я за диктатуру закону, а не пролетаріату.
Віталій Портников: Ви ж соціалістка. Коли Ви кажете, що Ви за диктатуру закону, а не пролетаріату, це суперечить гаслам лівої партії.
Валентина Семенюк: Я Вам хочу сказати, що у всьому світі соціалісти виступають за правову державу за соціальні гарантії, бо той лозунг, який колись був щодо пролетаріату, я би сьогодні його використовувала в одному – дією через профспілки, через трудові колективи добиватися виконання тих зобов’язань, незалежно, підприємство якої форми власності, бо добиватися здійснення своїх пролетарських прав можна тільки через закон і тільки через диктатуру закону.
Віталій Портников: Але з іншого боку ці самі пролетарі кровно зацікавлені, щоб їм повернули гроші. І ось Прем’єр-міністр діє так, що вона, не всі гроші, звичайно, не можна порівняти 1000 гривень, які пропонує Прем’єр-міністр з тими грішми, які люди насправді втратили за рахунок краху Радянського Союзу як держави.
Але ці 1000 гривень – це, погодьтеся, символ того, що щось людям повертається. І, звичайно, Прем’єр-міністр робить щось, щоб гроші повернути навіть, можливо, за рахунок майбутнього цієї держави. Однак у нас же люди думають не про майбутнє, вони думають про власні заощадження, це теж логічно.
Ви знаєте, Литовська республіка повернула людям заощадження за рахунок приватизації окремих підприємств. Звичайно, литовці зараз живуть гірше, ніж їхні сусіди по інших країнах Балтії, але жити гірше і важко піднімати економіку – це їх вибір. Якщо люди самі бажають жити гірше і бути бідними, а не багатими, треба дати їм таку можливість, може, їхні діти будуть розумнішими.
Валентина Семенюк: В державі 21% приватної власності. І якщо продати все, це не дасть ніколи можливості повернути заощадження, бо сума 209 мільярдів гривень того майна, яке залишилося, в порівнянні зі 147 мільярдами, які винні по заощадженням, говорить про те.
Але сьогодні повернути заощадження можна, відновлюючи економіку, відновлюючи бюджет і наповнюючи бюджет не в спосіб розпродажу, бо якщо піде у спосіб розпродажі, це період середньовіччя. Якщо ми говоримо про європейський вибір, про демократію, то сьогодні сильна економіка може біти тільки у працюючому виробництві, у тому виробництві, яке дає людям роботу, зарплату і всі ті гарантії, які зазначені відповідно до законодавства України.
І саме таким способом треба працювати. Розпродамо сьогодні об’єкти всі, повернемо заощадження, а далі що, а чим будемо закривати на наступний рік? Нема чим.
Віталій Портников: Ви зараз маєте нову охорону – охорону головного управління Президента України. Це пов’язано з тим, що побоюються за Вашу особисту безпеку після сьогоднішнього дня? Чому цю охорону не змінювали за день до того чи кілька днів? Вже тоді ж була проблема, погодьтеся.
Валентина Семенюк: Я Вам скажу, шостого лютого, коли було захоплення рейдерське одним Портновим і його комашкою, то охорона, яка була з міністерства внутрішніх справ тоді і яка охороняла у мене приміщення, охороняла мене, п’ятого числа мене довела до дому, я поїхала, залишила я Фонд державного майна, все тихо-спокійно.
Я приїжджаю, виходжу на роботу, у мене вже охорони нема, і моя охорона, з ким я заключила договір і проплачую за охорону приміщення, уже не допускає до робочих місць ні мене, ні моїх людей. То чи буду я далі убезпечень від таких дій? Тому Президент України видав розпорядження, що стосується і мене і що стосується Фонду державного майна, бо саме ця інституція охороняє Нацбанк, охороняє президента, Верховний суд, всі решту судів, ці інституції охороняються сьогодні і виконують місію, саме з цього гарантуючи безпеку.
Я погодилася на пропозицію Президента, бо я людина, яка знає і діє виключно в рамках закону. Я коли побачила, що є загроза втрати архіву, захоплення Фонду держмайна, звичайно, ми пішли на те, що саме ця охоронна структура буде охороняти, бо я прекрасно розумію, що саме від цього залежить і та інформаційна безпека, яка у Фонді держмайна є.
Віталій Портников: Ви розмовляли з Президентом. Він в якій був тональності? Ви відчули, що він вже втомився від Юлії Тимошенко чи він Вам не дав це зрозуміти?
Валентина Семенюк: Мені дуже приємно, у всі часи, я пам’ятаю і 2005 рік, і всі часи, які були раніше, я могла спокійно посеред ночі поспілкуватися з Президентом.
Віталій Портников: Президент посеред ночі спілкується з жінками? Це цікава інформація.
Валентина Семенюк: Я маю на увазі, коли виникає питання складне, якесь ситуативне. Він може подзвонити в 10, в 11. І у нас такі моменти були, якщо захоплюється якесь підприємство державне, я йому може подзвонити і сказати: «Віктор Андрійович, така-то ситуація, щоб Ви були в курсі справи». Повірте мені, я сьогодні спілкувалася з Президентом, у нього прекрасний голос, він повідомив мені про указ Президента, яким зупинив сьогодні він всі ці дії.
Мені цей указ Президента принесли. Я поспілкувалася. Розповіла, що ми робимо, яка сьогодні ситуація. Голос у Віктора Андрійовича прекрасний, я не сказала, що я почула якусь втому.
Віталій Портников: Дуже важко знаходитись в такій емоційній ситуації, погодьтеся. Ось Ви приходите на роботу, замість того, щоб спокійно працювати, Ви чекаєте, хто ще прийде, хто зателефонує, з чим виступить Прем’єр-міністр, тут треба йти на прес-конференцію, а тут треба думати, може, хтось з підлеглих там зустрічався з представниками Блоку Юлії Тимошенко і про щось з ними домовлявся. Це ж не нормальна робота державної інституції, держава буксує, буксує, буксує і, як та машина по якомусь бездоріжжі без нормального покриття їде, загрузає собі.
Валентина Семенюк: Ви говорите про інституцію, а я говорю про людей, які працюють в цій інституції. Це сильні люди і я не слабка жінка. І хай ніхто не чекає, що я здамся. Я в своєму житті ніколи не здавалася, бо я знаю те, що коли мене люди обирали в 94-му році депутатом Верховної Ради, вони мене знали як людину, якій довіряли. Я пропрацювала чотири роки у парламенті, я четвертий рік у Фонді державного майна України.
Мене вже перевірили, аналізи були не один раз, нічого найти не можуть, тільки одні заяви: «Корупція», і більш нічого. У них іншої розмови немає. Хтось в цій державі повинен змусити жити по закону. І якщо це соціаліст може зробити, а я думаю, я зможу, повірте мені, другим завадно буде.
Віталій Портников: Ви приходите додому, Ви недавно одружилися, Ваш чоловік не каже Вам: «Валя, кинь ти це все, хай пропаде пропаном, хай ці Ющенко зі своєю Тимошенко вже сказяться, хай вони там по телевізору собі чубляться. Вони тобі потрібні? Вони ж тобі не родичі і навіть не політичні друзі. Валя, забудь про них»?
Валентина Семенюк: Я Вам хочу сказати, у мене прекрасний чоловік, який мене підтримує і завжди мені каже: «Жінко, не здавайся».
Віталій Портников: Це він Вами жертвує, я б так не зміг би.
Валентина Семенюк: Він мене підтримує і тому я сильна.
Віталій Портников: А як ви вважаєте, може, всі конфлікти в державі закінчаться тоді, коли закінчиться приватизаційний процес, коли нема вже буде чого продавати? Ось, я пам’ятаю, в Росії, Ви знаєте, був теж Держкомітет по майну, і там теж були неймовірні пристрасті навколо посади голови цього кабінету, хто що продасть, хто не продасть, були якісь там компрометуючі матеріали, купували цілі телевізійні канали тільки щоб скомпрометували керівників Держкоммайна. Чубайс був керівником.
Валентина Семенюк: Ця інституція в них є, вона набирає потужності, навпаки, сьогодні за рахунок включення ціни в об’єкт, який продавався, збільшується доля держави. Там просто працює патріот на зразок мене – там все нормально.