 |
| Ігор Сєчин |
Вихід із кремлівської тіні колишнього заступника глави президентської адміністрації Ігоря Сєчіна і призначення його заступником прем’єр-міністра та відповідальним за промисловість, енергетику і природні ресурси дають ясно зрозуміти, що нова посада Путіна може стати ще сильнішою за попередню.
Хто ж він, що про нього відомо?
Про Сєчіна за 8 років перебування в російській «вежі влади» мало що відомо конкретно. Чимало експертів кажуть, що він глава клану «силовиків», вищих чинів екс-КДБ і армії, лідер партії «яструбів», які протистоять нечисленним «лібералам» у російській владі. Хоча в офіційній біографії Сєчіна написано, що він був лише цивільним і воєнним перекладачем в Африці у 80-ті роки. Йому 47 років, закінчив районну французьку школу в Петербурзі, що йому дуже допомогло вирватися з периферії. Працював як юрист в мерії Петербурга разом із Путіним. Всі розповіді про нього збігаються в одному, як пише французька «Фігаро», – «вірний пес Путіна». А шведський економіст Андерс Аслунд навіть називає Сєчіна «кремлівським Макіявеллі».
Але все ж Ігоря Сєчина фактично бачать не лише членом петербурзького чекістського клану Путіна, але й багаторічним куратором сильної державної безпеки, яка базується на потужних корпораціях підконтрольних державі.
Компанія «Роснафта», яку давно очолює Сєчін, не лише поглинула розгромлений Кремлем «Юкос», але й за короткий час потроїла свою продукцію. У 2007 році її обіг сягав 49 мільярдів доларів, а прибуток – 13 мільярдів. Оглядачі вважають, що призначення Ігоря Сєчіна на ключову посаду в уряді Путіна означає ясний сигнал, що державні мегакорпорації і далі відіграватимуть ключову роль в амбіційних планах уряду до 2020 року.
На другий день після нового призначення Ігоря Сєчіна Путін доручає йому керівництво правлінням Об''єднаної корпорації суднобудування. Путін розглядає цю корпорацію, разом із «Роснафтою», вирішальними силами для кидка на арктичний шельф і завоювання його ресурсів.
Тим, хто насмілюється критикувати майже «мафіозні» методи керівництва Сєчіна, є велика загроза. Серед них – російський промисловець Олег Шварцман, який у газеті «Комерсант» відкрито не погоджувався із так званими «оксамитовими перенаціоналізаціями» Сєчіна, коли адміністративним, силовим методом «руйнується ринкова вартість підприємства» і далі блокується його зростання, що ясно вказує, куди прямує така економічна діяльність влади. Після цього виступу Шварцман втратив вигідні контракти і почав відмовлятися від того, що сказав «Комерсанту». Ще й сьогодні над бізнесменом висять руйнівні судові позови в керованих Кремлем судах Росії.
Мегакорпорації Росії – загроза її економіці та іноземним інвестиціям
Експерти зауважують, що одним із методів діяльності Сєчіна є силове лобіювання концесій, позик, контрактів для своїх компаній. Так, у березні цього року один із колишніх працівників міністерства енергетики Росії Володимир Мілов написав, що пропорція боргу до прибутку в «Роснафті» досягла 106 відсотків, тоді як у «Газпромі» Медведєва лише 70 відсотків. Той же Мілов зауважив, що хоча дві третини валового національного продукту Росії виробляють підприємства, контрольовані державою, вони вносять лише один відсоток державних прибутків.
Ділові люди в Росії не хочуть коментувати можливий термін призначення Ігоря Сєчіна, який вже прослужив 8 років у Кремлі. І висловлюються про нього приблизно так, як президент АвтоВАЗ Борис Альошин: «Це талановитий, страшенно талановитий і працелюбний чоловік, добрий організатор і гострий менеджер. Наша комунікація з ним була не завжди проста. Але діалог завжди був конструктивний. Сєчін завжди готовий дати добру пораду».
Чи довго потриває кар’єра цього кремлівського «перенаціоналізатора»? За неписаними канонами Кремля, доля заступника тісно пов’язана з політичною зіркою його шефа.