Сестра Марта ВєцкаЖиття віддала за іншого
Через 5 років дівчини не стало: коли після хворої на тиф потрібно було провести дезинфекцію ізолятора, сестра свідомо замінила молодого санітара, батька маленької дитини. Захворіла на тиф і померла 30-річною. Похована на Снятинському цвинтарі.
І хоч минуло вже більше ста років, про Марту Вєцку пам’ятають місцеві люди, каже районний акушер-гінеколог, завідувач відділення Снятинської лікарні Юрій Жигалов.
«Настільки хороша думка була про неї у снятинчан, у тих людей, хто її знав, що є і до сьогодні. Кожний раз буваю на цвинтарі, тому що в нас там і рідні, і знайомі, то не можемо не спинитися коло цієї могили і схилити низько голови. Маса людей приходить до неї, щоб пом’янути її пам’ять. Вона своїм подвигом, своєю людяністю надихає нас, снятинчан, на мужні вчинки», – зазначив місцевий лікар.
Те, що сестра Марта була римо-католичкою, значення не має. До могили приходять і українці, і поляки, і євреї, і росіяни. На хресті висять українські рушники, горять свічки. Їй приписують дива зцілення. Історія життя і смерті Марти Вєцкої та паломництво віруючих протягом століття до її могили стали поштовхом до початку у 1997 році канонізаційного процесу. Тепер він завершується беатифікацією сестри милосердя.
А у Снятині зараз діє Громада сестер милосердя, яка опікується будинком дітей-інвалідів, дитячим садком у Заболотові, дітьми-сиротами та дітьми, чиї батьки пиячать. У громаді четверо сестер римо-католицької віри, які приїхали з Польщі.