Запашний дух меду – ось перша асоціація від відвідування Салдуса, і недарма на емблемі міста намальована бджілка. Мешканці Салдуса добре знають, що ще древні греки вважали мед даром неба, їжею богів, а у єгиптян бджола була символом вірності та хоробрості.
Якщо звичайні бджолярі пропонують мед кількох сортів – лісовий, польовий, липовий та гречаний, – то в Салдусі можна покуштувати ще й вересовий, рапсовий, вербний, із квітів конюшини та лісової малини.
Найвідоміший у цих місцях бджоляр Яніс Вайновскіс радить кожного дня з’їдати по ложці меду, а краще три…
На його пасіці охочі мають можливість побувати в екстремальній ситуації – одягти спецодяг та маску бджоляра і самому зазирнути до вулика.
Мешканці міста так люблять своїх бджілок, що навіть склали про них пісеньку.
До Салдуса – без поспіху
Керівник туристично-інформаційного центру Ієва Анчевска вважає, що Салдус – медова краплиночка в латвійському регіоні Курземе, і як мед куштують потрішечку, так і Салдус слід пізнавати поступово – насолоджуючись атмосферою міста, пристосовуючись до його спокійного ритму.
«Це ось майдан Калпака, який колись називався Базарним, далі йдемо до старовинної церкви Святого Яніса, де одну з ікон намалював наш земляк, відомий художник Розенталс. Ми пишаємося своїм центром і його відомими місцями. Одразу за церквою тече річка, де є гарне місце для відпочинку біля води», – розповідає Ієва Анчевска.
В околицях Салдуса народився й виріс відомий латиський художник Яніс Розенталс. Туристам навіть пропонують особливий маршрут – слідами життя та творчості художника.
«Ми підходимо до Каменю Яніса Розенталса, де він полюбляв сидіти і малювати своє рідне місто. Далі – музей художника, де він свого часу побудував майстерню. Мешканці Салдуса називають музей Палацом мрій, бо архітектура будови надзвичайно цікава. У музею Розенталса зараз велика радість – він отримав у дар велику колекцію латиського живопису, де є картини і старовинних художників, і сучасних», – продовжує екскурсію Ієва Анчевска.
Перелічувати пам’ятні місця та дива районного масштабу Салдуса можна довго. Тут декілька років тому відкопали найбільший із знайдених будь-коли в Латвії бивень мамута, є розплідник фазанів. Під Салдусом існують місця, де в часи міграції птахів можна побачити цілі галявини журавлів.
Але головний здобуток міста – це його мешканці, усміхнені, життєрадісні, відкриті до спілкування. Можливо, тому, що люблять солодке.
І нехай панує думка, що ласощів багато не можна вживати, це не стосується латвійського Салдуса.
Якщо звичайні бджолярі пропонують мед кількох сортів – лісовий, польовий, липовий та гречаний, – то в Салдусі можна покуштувати ще й вересовий, рапсовий, вербний, із квітів конюшини та лісової малини.
Найвідоміший у цих місцях бджоляр Яніс Вайновскіс радить кожного дня з’їдати по ложці меду, а краще три…
На його пасіці охочі мають можливість побувати в екстремальній ситуації – одягти спецодяг та маску бджоляра і самому зазирнути до вулика.
Мешканці міста так люблять своїх бджілок, що навіть склали про них пісеньку.
До Салдуса – без поспіху
Керівник туристично-інформаційного центру Ієва Анчевска вважає, що Салдус – медова краплиночка в латвійському регіоні Курземе, і як мед куштують потрішечку, так і Салдус слід пізнавати поступово – насолоджуючись атмосферою міста, пристосовуючись до його спокійного ритму.
«Це ось майдан Калпака, який колись називався Базарним, далі йдемо до старовинної церкви Святого Яніса, де одну з ікон намалював наш земляк, відомий художник Розенталс. Ми пишаємося своїм центром і його відомими місцями. Одразу за церквою тече річка, де є гарне місце для відпочинку біля води», – розповідає Ієва Анчевска.
В околицях Салдуса народився й виріс відомий латиський художник Яніс Розенталс. Туристам навіть пропонують особливий маршрут – слідами життя та творчості художника.
«Ми підходимо до Каменю Яніса Розенталса, де він полюбляв сидіти і малювати своє рідне місто. Далі – музей художника, де він свого часу побудував майстерню. Мешканці Салдуса називають музей Палацом мрій, бо архітектура будови надзвичайно цікава. У музею Розенталса зараз велика радість – він отримав у дар велику колекцію латиського живопису, де є картини і старовинних художників, і сучасних», – продовжує екскурсію Ієва Анчевска.
Перелічувати пам’ятні місця та дива районного масштабу Салдуса можна довго. Тут декілька років тому відкопали найбільший із знайдених будь-коли в Латвії бивень мамута, є розплідник фазанів. Під Салдусом існують місця, де в часи міграції птахів можна побачити цілі галявини журавлів.
Але головний здобуток міста – це його мешканці, усміхнені, життєрадісні, відкриті до спілкування. Можливо, тому, що люблять солодке.
І нехай панує думка, що ласощів багато не можна вживати, це не стосується латвійського Салдуса.