У свідомості людини співіснує чимало суперечливих знань, понять, установок щодо одних і тих самих речей. Ця невідповідність між елементами нашого знання, або, як називають це психологи, когнітивний дисонанс, призводить до психологічного дискомфорту, якого людина всіма силами намагається позбутися або хоча б зменшити.
Як? На це питання намагається відповісти теорія когнітивного дисонансу. Її запропонував американський психолог Леон Фестінґер ще у середині минулого століття. Згідно з цією теорією, зміна думки, переконань чи поведінки людини пояснюється як засіб усунення смислових конфліктів, спричинених зіткненням суперечливих знань.
Як же людина може позбутися дисонансу у власній свідомості? Якщо існує невідповідність між знаннями і поведінкою, здається, найпростіше змінити поведінку. Та далеко не завжди ми можемо чи хочемо це зробити.
Тому натомість людина намагається змінити свою когніцію, тобто знання, думки, установку. Для цього вона підсвідомо відбирає лише ту інформацію, яка підтверджує її погляд, рішення чи вибір, і відкидає протилежну.
Типовий приклад – затятий курець. Він чудово знає про шкідливість своєї звички і відчуває певний дискомфорт через невідповідність свого знання і поведінки. Щоб його позбутися, він може кинути курити. А може піти іншим шляхом – постаратися змінити своє знання. Він буде уникати негативної інформації і вишукувати позитивну – про те, що шкідливість куріння перебільшена або що певний сорт сигарет зменшує ризик, або що куріння заспокоює, допомагає зосереджуватися чи схуднути.
Це, звичайно, найпростіша ситуація. Але подібним чином ми самі часом регулюємо і свої переконання. Така собі маніпуляція власною думкою. У такий спосіб ми виправдовуємо свої помилки чи негідні вчинки, поступово переконуючи себе, що вчинили правильно.
Людина – складна істота
Подібне відбувається і в суспільному житті. Як часто ми не хочемо чути нічого, що б суперечило нашим переконанням, і з задоволенням сприймаємо все, що їх підтверджує. І сумління нас не мучить, адже це такий психологічний закон: людині необхідно підтримувати узгодженість своїх знань.
Можна згадати й історію. Нас дивує, що в тоталітарній імперії люди вірили всьому, що віщали їм згори, хоча в реальності бачили протилежне. Але для людини значно простіше погодитися з наявною системою, підкорегувавши думки, ніж мучитися суперечностями чи, тим більше, змінювати поведінку.
Втім, у всі часи знаходилися люди, які обирали не найпростіші шляхи. Та й будь-яка психологічна теорія – це лише одне з можливих пояснень. Надто вже складна істота людина…
Як? На це питання намагається відповісти теорія когнітивного дисонансу. Її запропонував американський психолог Леон Фестінґер ще у середині минулого століття. Згідно з цією теорією, зміна думки, переконань чи поведінки людини пояснюється як засіб усунення смислових конфліктів, спричинених зіткненням суперечливих знань.
Як же людина може позбутися дисонансу у власній свідомості? Якщо існує невідповідність між знаннями і поведінкою, здається, найпростіше змінити поведінку. Та далеко не завжди ми можемо чи хочемо це зробити.
Тому натомість людина намагається змінити свою когніцію, тобто знання, думки, установку. Для цього вона підсвідомо відбирає лише ту інформацію, яка підтверджує її погляд, рішення чи вибір, і відкидає протилежну.
Типовий приклад – затятий курець. Він чудово знає про шкідливість своєї звички і відчуває певний дискомфорт через невідповідність свого знання і поведінки. Щоб його позбутися, він може кинути курити. А може піти іншим шляхом – постаратися змінити своє знання. Він буде уникати негативної інформації і вишукувати позитивну – про те, що шкідливість куріння перебільшена або що певний сорт сигарет зменшує ризик, або що куріння заспокоює, допомагає зосереджуватися чи схуднути.
Це, звичайно, найпростіша ситуація. Але подібним чином ми самі часом регулюємо і свої переконання. Така собі маніпуляція власною думкою. У такий спосіб ми виправдовуємо свої помилки чи негідні вчинки, поступово переконуючи себе, що вчинили правильно.
Людина – складна істота
Подібне відбувається і в суспільному житті. Як часто ми не хочемо чути нічого, що б суперечило нашим переконанням, і з задоволенням сприймаємо все, що їх підтверджує. І сумління нас не мучить, адже це такий психологічний закон: людині необхідно підтримувати узгодженість своїх знань.
Можна згадати й історію. Нас дивує, що в тоталітарній імперії люди вірили всьому, що віщали їм згори, хоча в реальності бачили протилежне. Але для людини значно простіше погодитися з наявною системою, підкорегувавши думки, ніж мучитися суперечностями чи, тим більше, змінювати поведінку.
Втім, у всі часи знаходилися люди, які обирали не найпростіші шляхи. Та й будь-яка психологічна теорія – це лише одне з можливих пояснень. Надто вже складна істота людина…