На початку минулого століття серед львівської богеми ходив жарт: мовляв, раніше пророки промовляли по горах, а нині – по кав’ярнях. Однією з найвідоміших тоді була кав’ярня «Монополь» на теперішній площі Міцкевича. Там щодня збиралися поети літературної групи «Молода Муза» на чолі із поетом і перекладачом Петром Карманським. Сьогодні поетові мало би виповнитися 130 років.
Син теслі Петро Карманський народився 29 травня 1878 року в містечку Чесанові на заході Галичини. Він навчався у гімназії в Перемишлі, на філософському факультеті Львівського університету та в колегіумі у Ватикані. Двадцяти одного року він видав свою першу збірку віршів «З теки самовбивці», а 1907 року разом з поетами Богданом Лепким та Василем Пачовським заснував у Львові літературну групу «Молода Муза». Під час Першої світової війни Карманський викладав українознавство у таборах українських військовополонених у Німеччині та Австрії.
«На кров гетьманів, що пливе нам в жилах,
На Жовті Води, Корсунь і Батіг,
На горду славу, що живе в могилах
І жде нових носителів своїх, –
Я присягаю і клянусь»
Від «Молодої Музи» до «Божественної комедії»
У роки Української революції Карманський викладав українську літературу на вчительських курсах у Херсоні, видавав у Тернополі часописи «Голос Поділля» та «Українські вісті». Поет був депутатом парламенту Західно-Української Народної Республіки та секретарем української місії у Ватикані. 1922 року Карманський як представник західноукраїнського уряду виїхав до Бразилії і повернувся до України тільки через 10 років. Він учителював у Дрогобичі, викладав в університеті у Львові, працював директором Музею Івана Франка. В останні роки свого життя поет у співавторстві з Максимом Рильським переклав «Божественну комедію» Данте. Петро Карманський помер у Львові 16 квітня 1956 року.
«Ерос, найліпший поміж богами,
Ти, що зміняєш землю на рай!
Не покидай нас, будь межі нами –
В нашому серці не умирай!»
