Юлія Жмакіна
Київ – Відкрити двері офіційних резиденцій і головного офісу українського Президента для журналістів у День журналіста – вже традиція. Однак менше від цього екскурсантів із телекамерами, фотоапаратами і диктофонами не стає. Щоправда, крім дизайну кабінетів Секретаріату Президента і режиму дня працівників, журналістів цікавили й коментарі власників цих кабінетів щодо гострих політичних та економічних проблем.
Офіційні резиденції Президента на Печерських пагорбах, – а це Липський особняк і будинок Городецького (більш відомий як «будинок з химерами»), – були пунктами екскурсії для журналістів у їхнє професійне свято. Ще одна резиденція – Маріїнський палац – закрита на реставрацію, яка, до речі, нині призупинена через відсутність фінансування.
Але, звичайно, перевагу екскурсанти надали будівлі Секретаріату Президента. Адже саме тут була можливість «зловити» у кабінетах тих, хто готує матеріали для рішень Президента і часто самі творять велику політику.
Олена Гетлянська, кореспондент інформаційної агенції УНІАН, неодноразово була у будівлі головного офісу голови держави. Але не пропустила можливості ще раз наблизитись до ньюзмейкерів і обізнаних чиновників.
«Цікаво. Але для мене головним було сьогодні не побачити приміщення, а поспілкуватися із людьми. Неформальне спілкування. Познайомитись, можливо, з кимось ближче. З кимось просто привітатися з керівництва Секретаріату. Де вдалося, де не вдалося, але все одно цікаво», – розповідає вона.
Задоволені й невдоволені
Наталка Прудка, шеф-редактор телеканалу UBC (Ukrainian Business Channel), розчарована заходом для журналістів – днем відкритих дверей. «Ми не просто екскурсанти», – каже вона.
«Я хотіла б почути тут відповіді на ті питання, які я хотіла задати. А мене відразу просять не задавати проблемні запитання. А у нас стільки проблем… не лише економіка, а уся держава у ступорі. І коли мене просять ставити запитання про кабінет, у якому працює той чи інший високопосадовець, то мене це не цікавить, і тому я просто йду звідси. Не хочу більше бачити ці блискучі кабінети. До речі, коли ми були у кабінеті (Ігоря) Пукшина (одного з заступників голови Секретаріату Президента з юридичних питань), то у нього в комп’ютері відкритий сайт «Української правди». Тобто вони люблять читати правду про себе – це у першу чергу», – зауважує журналістка.
Килимові сині доріжки і добре змащені двері у Секретаріаті створюють майже ідеальну тишу.
Через те, що останню групу журналістів-екскурсантів скасували, моя екскурсія ледь не опинилася під зривом – якби не привітна заступниця Віктора Балоги Марина Ставнійчук.
Рівно рік тому, 6 червня, її призначили на цю посаду у Секретаріат. Вона каже, що приміщення не гнітить: «Здається, що звикла, обжилася. Побутовий бік справи… у мене гарний кабінет. Для роботи умови створені досить гарні. Ні, не те, що досить гарні, а просто гарні. На території є їдальня, де, якщо встигаєш і не забуваєш, можна пообідати. Умови гарні, колектив хороший».
Кабінет пані Ставнійчук на 5-му поверсі. Світлий, просторий. Під час ремонту хазяйку допускали втручатися у питання дизайну. На столі білі півонії. Каже, що любить зі шкільних році ці квіти.
Ночувати на роботі не доводилося: «Ночувати я люблю вдома. За будь якої зайнятості, за будь-яких обставин я завжди їду додому. Не можу сказати, що у кімнаті відпочинку я часто буваю…» – каже заступниця голови Секретаріату, представник Президента в Конституційному Суді і ЦВК.
У будинку ЦК КПУ змінилась атмосфера
Відчути атмосферу, де працюють помічники Президента і сам голова держави, хотів Богдан Харахаш, редактор і журналіст. Він із задоволенням пройшовся коридорами влади у буквальному розумінні.
«Я вже не був у цьому приміщенні 10 років. І маю сказати, що тут мало що змінилося. Тобто все так само душевно і по-печерськи. Так, ніби заходив до Адміністрації Президента, так зайшов зараз і до Секретаріату Президента. Напевно, ті, хто заходив до ЦК КПУ (який займав цю будівлю після Другої світової війни), сказали б те саме. Килими ті самі, віконні рами… але, знаєте, душевно. Змінилася атмосфера. Стало набагато тепліше, ніж було 1996 року. Мене як журналіста сьогодні цікавило те, як наші високопосадовці і сам голова держави живуть на роботі і в якій атмосфері працюють, бо від атмосфери багато що залежить», – каже журналіст.
Однак поринути в атмосферу кабінету Віктора Ющенка Богданові і його колегам сьогодні не пощастило. Президент на саміті у Санкт-Петербурзі, а без хазяїна гостей до кабінету не пустили.
Київ – Відкрити двері офіційних резиденцій і головного офісу українського Президента для журналістів у День журналіста – вже традиція. Однак менше від цього екскурсантів із телекамерами, фотоапаратами і диктофонами не стає. Щоправда, крім дизайну кабінетів Секретаріату Президента і режиму дня працівників, журналістів цікавили й коментарі власників цих кабінетів щодо гострих політичних та економічних проблем.
Офіційні резиденції Президента на Печерських пагорбах, – а це Липський особняк і будинок Городецького (більш відомий як «будинок з химерами»), – були пунктами екскурсії для журналістів у їхнє професійне свято. Ще одна резиденція – Маріїнський палац – закрита на реставрацію, яка, до речі, нині призупинена через відсутність фінансування.
Але, звичайно, перевагу екскурсанти надали будівлі Секретаріату Президента. Адже саме тут була можливість «зловити» у кабінетах тих, хто готує матеріали для рішень Президента і часто самі творять велику політику.
Олена Гетлянська, кореспондент інформаційної агенції УНІАН, неодноразово була у будівлі головного офісу голови держави. Але не пропустила можливості ще раз наблизитись до ньюзмейкерів і обізнаних чиновників.
«Цікаво. Але для мене головним було сьогодні не побачити приміщення, а поспілкуватися із людьми. Неформальне спілкування. Познайомитись, можливо, з кимось ближче. З кимось просто привітатися з керівництва Секретаріату. Де вдалося, де не вдалося, але все одно цікаво», – розповідає вона.
Задоволені й невдоволені
Наталка Прудка, шеф-редактор телеканалу UBC (Ukrainian Business Channel), розчарована заходом для журналістів – днем відкритих дверей. «Ми не просто екскурсанти», – каже вона.
«Я хотіла б почути тут відповіді на ті питання, які я хотіла задати. А мене відразу просять не задавати проблемні запитання. А у нас стільки проблем… не лише економіка, а уся держава у ступорі. І коли мене просять ставити запитання про кабінет, у якому працює той чи інший високопосадовець, то мене це не цікавить, і тому я просто йду звідси. Не хочу більше бачити ці блискучі кабінети. До речі, коли ми були у кабінеті (Ігоря) Пукшина (одного з заступників голови Секретаріату Президента з юридичних питань), то у нього в комп’ютері відкритий сайт «Української правди». Тобто вони люблять читати правду про себе – це у першу чергу», – зауважує журналістка.
Килимові сині доріжки і добре змащені двері у Секретаріаті створюють майже ідеальну тишу.
Через те, що останню групу журналістів-екскурсантів скасували, моя екскурсія ледь не опинилася під зривом – якби не привітна заступниця Віктора Балоги Марина Ставнійчук.
Рівно рік тому, 6 червня, її призначили на цю посаду у Секретаріат. Вона каже, що приміщення не гнітить: «Здається, що звикла, обжилася. Побутовий бік справи… у мене гарний кабінет. Для роботи умови створені досить гарні. Ні, не те, що досить гарні, а просто гарні. На території є їдальня, де, якщо встигаєш і не забуваєш, можна пообідати. Умови гарні, колектив хороший».
Кабінет пані Ставнійчук на 5-му поверсі. Світлий, просторий. Під час ремонту хазяйку допускали втручатися у питання дизайну. На столі білі півонії. Каже, що любить зі шкільних році ці квіти.
Ночувати на роботі не доводилося: «Ночувати я люблю вдома. За будь якої зайнятості, за будь-яких обставин я завжди їду додому. Не можу сказати, що у кімнаті відпочинку я часто буваю…» – каже заступниця голови Секретаріату, представник Президента в Конституційному Суді і ЦВК.
У будинку ЦК КПУ змінилась атмосфера
Відчути атмосферу, де працюють помічники Президента і сам голова держави, хотів Богдан Харахаш, редактор і журналіст. Він із задоволенням пройшовся коридорами влади у буквальному розумінні.
«Я вже не був у цьому приміщенні 10 років. І маю сказати, що тут мало що змінилося. Тобто все так само душевно і по-печерськи. Так, ніби заходив до Адміністрації Президента, так зайшов зараз і до Секретаріату Президента. Напевно, ті, хто заходив до ЦК КПУ (який займав цю будівлю після Другої світової війни), сказали б те саме. Килими ті самі, віконні рами… але, знаєте, душевно. Змінилася атмосфера. Стало набагато тепліше, ніж було 1996 року. Мене як журналіста сьогодні цікавило те, як наші високопосадовці і сам голова держави живуть на роботі і в якій атмосфері працюють, бо від атмосфери багато що залежить», – каже журналіст.
Однак поринути в атмосферу кабінету Віктора Ющенка Богданові і його колегам сьогодні не пощастило. Президент на саміті у Санкт-Петербурзі, а без хазяїна гостей до кабінету не пустили.
