Прилуки, що мальовничо розкинулись на березі тихоплинного Удаю, у сімнадцятому столітті, з ініціативи гетьмана Богдана Хмельницького, отримали статус полкового міста. Прилуцькі козаки відтоді вписали чимало славних сторінок у буремну історію України. Пам‘яті своїх пращурів прилучани і присвятили часопис, що його видано з ініціативи і за кошти приватного бізнесу, а серед авторів журналу – не лише краєзнавці та письменники Прилуччини, а і місцева молодь.
Одна з фундаторів часопису – бібліотекарка Ольга Лукаш – розповідає, що метою часопису є у першу чергу виховання молодого покоління: «Підлітковий вік – це складний вік, в усі часи та епохи був. Долучати підлітків до культури – потрібно, але сучасні підходи до підлітків повинні бути надзвичайними. Сучасним підліткам треба давати якомога більше інформації. Аби вони самі звідти вибирали те, що їм притаманне, потрібне. «прилуки. Фортеця» мається на увазі фортеця не як споруда, а Прилуки спокон віків – місто, в якому жили люди талановиті, у яких фортеця духовна була сильною».
Художник і дописувач часопису Анатолій Риженко планує долучити до видання вихованців Прилуцької виправної колонії для неповнолітніх: «Це не ті підлітки, яких можна так просто залучити. Але – журнал виходить? Виходить. Вони раді його відсилати дівчинці своїй, чи матусі, чи ще комусь. Тобто, вони вже цим живуть трохи, переймаються. Не було би журналу, вони би чим переймались? Десь у туалеті цигарку б лишню ухопили. Десь якісь ще були би інші моменти».
Перше число часопису успішно розійшлося серед прилучан, дехто брав по кілька примірників – щоби переслати родичам і друзям, котрі живуть в інших містах і країнах. Як каже Анатолій Риженко, це також важливо - аби цей журнал поєднав «прилучан усього світу».
Одна з фундаторів часопису – бібліотекарка Ольга Лукаш – розповідає, що метою часопису є у першу чергу виховання молодого покоління: «Підлітковий вік – це складний вік, в усі часи та епохи був. Долучати підлітків до культури – потрібно, але сучасні підходи до підлітків повинні бути надзвичайними. Сучасним підліткам треба давати якомога більше інформації. Аби вони самі звідти вибирали те, що їм притаманне, потрібне. «прилуки. Фортеця» мається на увазі фортеця не як споруда, а Прилуки спокон віків – місто, в якому жили люди талановиті, у яких фортеця духовна була сильною».
Художник і дописувач часопису Анатолій Риженко планує долучити до видання вихованців Прилуцької виправної колонії для неповнолітніх: «Це не ті підлітки, яких можна так просто залучити. Але – журнал виходить? Виходить. Вони раді його відсилати дівчинці своїй, чи матусі, чи ще комусь. Тобто, вони вже цим живуть трохи, переймаються. Не було би журналу, вони би чим переймались? Десь у туалеті цигарку б лишню ухопили. Десь якісь ще були би інші моменти».
Перше число часопису успішно розійшлося серед прилучан, дехто брав по кілька примірників – щоби переслати родичам і друзям, котрі живуть в інших містах і країнах. Як каже Анатолій Риженко, це також важливо - аби цей журнал поєднав «прилучан усього світу».
