Місце, де розташоване містечко Кандава, називають «латвійською Швейцарією». Зелені луки змінюються крутими лісистими схилами, піщані береги річок ваблять своїми пляжами, а околиці поросли липою, ліщиною і дикими яблунями.
Тут можна оглянути середньовічні замки та їхні розвалини, старовинні церкви та поганські, містичні місця на зразок Чортової печери (Velnala) і двометрового Чортового каменя (Velnakmens)…
Саме у цій місцевості тисячі років тому жив стародавній народ – ліви. Назва міста походить із лівської мови: Candowe – місце біля річки або на розі, що і відповідає географічному розташуванню Кандави.
У писемних джерелах Кандавський край уперше згадується у 1230 році в угоді куршів із Ризьким єпископом, згідно з яким курші зобов’язались визнати християнство і боротися проти поган, а в обмін отримували незалежність.
У Кандави характерний для невеличких містечок вигляд: бруківка, огорожі, складені з польових каменів, і закриті двори з господарськими спорудами.
Місцеві жителі полюбляють збиратися на місці заснування Кандави. «Це Гора предків. У народі її ще називають Чортове ліжко. За німецьких часів це місце називали Монастирська гора та Базницкалнс (Церковна гора). Ця назва і прижилась», – розповідає керівник Культурного центру Кандави Івета Ґрунте.
Гори, замок і вино
Кандава розташована на пагорбах, котрі місцеві мешканці велично називають горами – Гора дубів, Гора вітряків, Гора старої школи, Гора миру, Гора ласощів. «Ми можемо пишатися , бо в Кандаві є міські гори. Одна з них має назву Орденський палац або Лицарська гора», – продовжує Івета Ґрунте.
Від Орденського палацу, який заснували в 13-му столітті лицарі Лівонського ордену, залишилась лише Порохова вежа. Ходять чутки, що з давніх часів тут залишились підземні ходи та льохи, в яких до цих пір зберігається вино багаторічної витримки. Кандавці проводять на Лицарській горі середньовічні свята.
А ще це дуже заквітчане місто. На в’їзді до Кандави на одному з пагорбів назва міста висаджена квітами.
Гостям міста радять відвідати Кандавський крайовий музей, де відвідувачам пропонують досить незвичні екскурсії.
«У нас є великий старовинний сейф, який ми демонструємо. Відкриваємо його, тут можна посидіти, помріяти, що свого часу тут зберігались гроші та золото. Усі питають, а де кошти. Я можу показати лише папірці, в які за радянських часів загортали копійки», – розповідає директор музею Сарма Анґена.
Є в музеї і серйозні експозиції – зокрема, один із його залів присвячений пам’яті кандавців, репресованих у 1941 та 1949 роках.
Ну, а для того, щоб розповісти знайомим про те, як дегустували вино, зроблене з винограду, що виріс на найпівнічнішій у світі виноградній плантації, слід відвідати розташоване поряд із Кандавою поселення Сабіле. Краще це вино пити біля Сонячного водограю – кажуть, смакові якості напою від цього тільки поліпшуються.
Тут можна оглянути середньовічні замки та їхні розвалини, старовинні церкви та поганські, містичні місця на зразок Чортової печери (Velnala) і двометрового Чортового каменя (Velnakmens)…
Саме у цій місцевості тисячі років тому жив стародавній народ – ліви. Назва міста походить із лівської мови: Candowe – місце біля річки або на розі, що і відповідає географічному розташуванню Кандави.
У писемних джерелах Кандавський край уперше згадується у 1230 році в угоді куршів із Ризьким єпископом, згідно з яким курші зобов’язались визнати християнство і боротися проти поган, а в обмін отримували незалежність.
У Кандави характерний для невеличких містечок вигляд: бруківка, огорожі, складені з польових каменів, і закриті двори з господарськими спорудами.
Місцеві жителі полюбляють збиратися на місці заснування Кандави. «Це Гора предків. У народі її ще називають Чортове ліжко. За німецьких часів це місце називали Монастирська гора та Базницкалнс (Церковна гора). Ця назва і прижилась», – розповідає керівник Культурного центру Кандави Івета Ґрунте.
Гори, замок і вино
Кандава розташована на пагорбах, котрі місцеві мешканці велично називають горами – Гора дубів, Гора вітряків, Гора старої школи, Гора миру, Гора ласощів. «Ми можемо пишатися , бо в Кандаві є міські гори. Одна з них має назву Орденський палац або Лицарська гора», – продовжує Івета Ґрунте.
Від Орденського палацу, який заснували в 13-му столітті лицарі Лівонського ордену, залишилась лише Порохова вежа. Ходять чутки, що з давніх часів тут залишились підземні ходи та льохи, в яких до цих пір зберігається вино багаторічної витримки. Кандавці проводять на Лицарській горі середньовічні свята.
А ще це дуже заквітчане місто. На в’їзді до Кандави на одному з пагорбів назва міста висаджена квітами.
Гостям міста радять відвідати Кандавський крайовий музей, де відвідувачам пропонують досить незвичні екскурсії.
«У нас є великий старовинний сейф, який ми демонструємо. Відкриваємо його, тут можна посидіти, помріяти, що свого часу тут зберігались гроші та золото. Усі питають, а де кошти. Я можу показати лише папірці, в які за радянських часів загортали копійки», – розповідає директор музею Сарма Анґена.
Є в музеї і серйозні експозиції – зокрема, один із його залів присвячений пам’яті кандавців, репресованих у 1941 та 1949 роках.
Ну, а для того, щоб розповісти знайомим про те, як дегустували вино, зроблене з винограду, що виріс на найпівнічнішій у світі виноградній плантації, слід відвідати розташоване поряд із Кандавою поселення Сабіле. Краще це вино пити біля Сонячного водограю – кажуть, смакові якості напою від цього тільки поліпшуються.
