Андрій Веселовський: Ухвалювати рішення про те, як бути з сусідами Європейського Союзу на схід від нього, потрібно було давно, і дуже добре, що країни ЄС це усвідомили зараз і таке рішення ухвалили. Нинішня європейська політика сусідства передбачає розвиток рівного типу відносин із країнами, починаючи від Марокко, через Лівію, Палестину, Сирію і так далі, і закінчуючи Вірменією (включно з Україною). Зрозуміло, що цей формат не підходив ні Марокко, ні Сирії, ні Вірменії, ні Україні, тому що він був загальний, занадто загальний. Я б сказав, що в рамках ООН ми маємо більше специфіки. Тому на сьогодні країни Євросоюзу прийшли нарешті до вирішення цієї дилеми, яку вони самі, власне, і створили 5 років тому, і вийшли з неї таким чином, що вони посилюють співробітництво на південному фланзі і дають можливість думати про розширення на східному.
Р. С.: Щодо нового проекту Євросоюзу під назвою «Східне партнерство» деякі оглядачі кажуть, що Україну ще треба переконати, що їй це вигідно, що це, мовляв, може виявитися вкрай важким, бо Україна передусім хоче такої угоди, яка б передбачала надання чіткої перспективи членства в ЄС. Наскільки, на Вашу думку, є вигідною для України ця нова ініціатива?
А. В: Кожен крок від попередньої ситуації до усвідомлення, що країни Східної Європи є європейськими країнами і, отже, для них повинна бути відкрита перспектива членства, – кожен крок у цьому напрямку є позитивом. Ми в Україні – за ширші кроки, за більш рішучі кроки, тому що події в світі прискорюються з кожним роком усе більше і більше. Тому робити кроки, які передбачають мінімальні якісь зрушення і відкладати все на далеку перспективу не вигідно ні Європейському Союзові, ні цим країнам Східної Європи.
Р. С.: Коли Ви кажете «ширші кроки», Ви маєте конкретні якісь приклади?
А. В.: Безперечно! Ті пропозиції, які Україна робить зараз Європейський Союз у рамках переговорів про нову посилену угоду, значно амбітніші й конкретніші. Ми говоримо про перспективу членства, ми говоримо про необхідність надання асоційованого статусу якомога швидше, ми говоримо про відкриття діалогу про безвізовий режим і так далі, про багато інших речей. Ми говоримо про це вже не один рік, тільки зараз певною мірою в ініціативі «Східного партнерства» починає проглядатися розуміння того, що ми говорили і продовжуємо говорити потрібні речі, речі, які потрібні самому ж Європейському Союзові.
Р. С.: Отже, цей новий проект є етапом розвитку співпраці України і ЄС чи метою?
А. В.: Ні, звичайно, це етап на шляху до членства України в Європейському Союзі. Інакше нема чого й кашу заварювати.
Р. С.: Сьогодні лідери ЄС домовились продовжити процес ратифікації Лісабонського договору, незважаючи на те, що Ірландія сказала на своєму референдумі «ні». Вчора Юлія Тимошенко у Брюсселі пов’язала ратифікацію Лісабонської угоди з переходом Європейського Союзу до нового осмислення процесів подальшого розширення Європи, і саме після цього, за її словами, Україна зможе повернутись до спільних дискусій із Євросоюзом про європейські перспективи України. Наскільки, на Вашу думку, сповільнює процес наближення України до ЄС ця ситуація, яка виникла після ірландського референдуму?
А. В.: Зрозуміло, що негативні результати референдуму в Ірландії викликали серйозну паузу в інших справах Європейського Союзу, окрім тих, які потребують зараз негайного вирішення. Треба знати, яку відповідь Європейський Союз повинен надати на ірландську негативну реакцію. І зрозуміло, що це певною мірою сповільнює роботу між Україною і Європейським Союзом, якусь затримку це викликає. Може, затримка триватиме тиждень, може, місяць, а може, й довше… Безперечно, саме це й мала на увазі вчора Прем’єр-міністр України. Але варто згадати її наступну фразу, що ми з розумінням ставимося до цього, ми готові зі свого боку допомогти Європейському Союзові, як тільки ми можемо, і головне, що ми свою мету не відкладаємо, ми розуміємо, що Європейський Союз подолає тимчасові труднощі і повернеться до питання європейської інтеграції України.
