Під містичну музику барабанів, «Країна Мрій» запалює Купальський вогонь – таким чином, учасники і гості фестивалю віддають шану пращурам, які магією вогню зустрічали середину літа і закликали Творця – послати гарний врожай землі і доброго здоров‘я людям. Нам, нинішнім, урбанізованим, побачити таке – ніби причаститись до бувальщини, відродити забуті чи зруйновані традиції свого народу, – каже ініціатор фестивалю Олег Скрипка.
«Стандартна наша ситуація: великий культурний історичний потенціал – який ніяк не може проявитись! І є у нас такі музичні сучасні колективи, про які ми не знаємо, і є й такі закордонні колективи. Це є справжня культура!», – зазначив Олег Скрипка.
Познайомитися з українськими народними звичаями, доторкнутись до традицій приїхали люди з різних куточків України. Вони походжають Алеєю майстрів, слухають музику на сценах, виглядають знайомих письменників на літературних майданчиках. І охоче діляться враженнями, як от пані Орися з Полтави: «Дуже сподобалось, що тут багато молоді. І всі у вишиванках і їм хочеться розмовляти українською мовою. Оце мені найбільше до душі припало, аж прямо радісно!».
Біля красивих коней стоїть пан Петро з Василькова, пишається своїми кіньми (вони - «водії» найменшої музичної сцени, фіри) і каже: «Дуже хороше! Бо усі є в українських костюмах».
На музичних сценах упродовж двох фестивальних днів було чути українські, білоруські, сербські, польські, французькі, угорські народні пісні, деякі – у сучасній обробці.
«Стандартна наша ситуація: великий культурний історичний потенціал – який ніяк не може проявитись! І є у нас такі музичні сучасні колективи, про які ми не знаємо, і є й такі закордонні колективи. Це є справжня культура!», – зазначив Олег Скрипка.
Познайомитися з українськими народними звичаями, доторкнутись до традицій приїхали люди з різних куточків України. Вони походжають Алеєю майстрів, слухають музику на сценах, виглядають знайомих письменників на літературних майданчиках. І охоче діляться враженнями, як от пані Орися з Полтави: «Дуже сподобалось, що тут багато молоді. І всі у вишиванках і їм хочеться розмовляти українською мовою. Оце мені найбільше до душі припало, аж прямо радісно!».
Біля красивих коней стоїть пан Петро з Василькова, пишається своїми кіньми (вони - «водії» найменшої музичної сцени, фіри) і каже: «Дуже хороше! Бо усі є в українських костюмах».
На музичних сценах упродовж двох фестивальних днів було чути українські, білоруські, сербські, польські, французькі, угорські народні пісні, деякі – у сучасній обробці.
