– Чим може Латвія допомогти в інформуванні українського суспільства про НАТО?
– Я виріс в той час, коли НАТО мав образ ворога. Так було в Латвії, так було і є в Україні. Зараз НАТО – це організація, яка на протязі 60 років існування показала свою життєздатність, свою здатність ефективно функціонувати. Латвія вже чотири роки в цьому Альянсі. Сьогодні в Латвії усі розуміють, що НАТО не є агресивною силою, що НАТО дає відчуття безпеки. Це було однією з цілей нашого приєднання, бо Латвія невелика країна, яка не може себе охороняти, і в якої єдиний вихід – колективна безпека. Я особисто знаю НАТО від кабінету генсека в Брюсселі до латвійської миротворчої бази в Афганістані. Ми розуміємо, що таке сучасне НАТО. Емоційно розуміємо, не прагматично. НАТО – це сьогодні та організація, яка охороняє світ. Фактично цю філософію – про те, що таке НАТО і як відчуває себе людина чи країна, яка є членом Альянсу – про це ми можемо розповісти.
– Які фактори можуть активізувати економічне співробітництво між Латвією та Україною, збільшити взаємний товарообіг?
– Я вважаю, що взаємні інвестиції сприятимуть збільшенню товарообігу. І ми бачимо це на позитивних прикладах діяльності латвійських банків в Україні та українських в Латвії.
– Ви були одним із ліквідаторів аварії на ЧАЕС, нагороджені медаллю. Відвідування Чорнобиля стане першим після 22 років?
– Я був в Чорнобилі фактично через два тижні після катастрофи. Восьмого травня у мене був призов до армії, а вже 10 травня прибув до табору, який був розташований в 30-ти кілометрах від ЧАЕС. Я був там два місяці. Перебування в Чорнобилі стало одним із найцінніших досвідів в моєму житті. Це були серйозні труднощі, які слід було подолати у досить важких обставинах. Не зважаючи на це, я сьогодні не є противником атомних електростанцій, хоча логічно було б думати інакше, оскільки я бачив цю катастрофу, бачив її наслідки і знаю про ті величезні кошти, які необхідні для ліквідації наслідків. Я за те, щоб була атомна енергетика, але щоб вона була безпечна. Я також хочу подякувати латвійській державі, президентом, якої я зараз є, за те, що вона турбується про тих латвійців, які свого часу ліквідовували аварію на Чорнобильській АЕС.
– Нещодавно виповнився рік, як ви були обрані президентом Латвії. Яким був для Вас цей період?
– Перший рік, безумовно, найскладніший, особливо він був складним з огляду на економічну та політичну ситуацію, що склалася в Латвії. У зв’язку з цим, цей досвід стане основою для роботи в наступні роки. Результатами я задоволений, як у внутрішній політиці, так кроками у зовнішній політиці, які засвідчили, що Латвія продовжує обраний раніше зовнішньополітичний курс.
– За фахом Ви лікар, хірург-ортопед. Чи залишається час на лікарську практику.
– Усі знання та навички збереглись, і коли комусь поряд слід надати медичну допомогу, в мене одразу спрацьовує лікарський інстинкт і я роблю це не задумуючись. Моя лікарська кар’єра була успішна, дуже цікава і творча. Але зараз в моєму житті новий етап і я намагаюсь використати усе те, чому навчився. Сподіваюсь, що цей етап буде таким ж успішним, як моя лікарська кар’єра.
Рига – Прага – Київ
