Бідність у Мюнхені і бідність, скажімо, в Калькутті – це абсолютно різні речі. В Німеччині бідним вважається, той, хто має в кишені менше 60 відсотків від середнього доходу. У 2005 році, про який йдеться у звіті, межа бідності в Німеччині становила 781 євро. Частка людей, чиї прибутки не перевищують вказаної суми, в Німеччині становить 13 відсотків. Заможним вважається той, хто щомісяця отримує нетто понад 3400 євро. Частка таких у Німеччині у 2005 році складала 8,8 відсотка.
Якби не державна підтримка, як, наприклад, допомога на випадок безробіття або виплати на дітей, то кількість людей, які живуть за межею бідності в Німеччині була б удвічі вищою, ніж вказується в звіті. Тоді б кожний четвертий вважався бідним. Федеральне міністерство з питань праці розгледіло в такій ситуації підтвердження того, що «соціальна держава» в Німеччини функціонує. Найбільше бідність у країні загрожує безробітним, людям без професійної кваліфікації, тим, хто виховує дітей без партнера, а також мігрантам.
Caritas пропонує створити раду експертів
Критично до урядового звіту про бідність поставилася католицька благодійна організація Caritas. Вона вимагає запровадити в Німеччині незалежну структуру – своєрідну раду експертів, яка б реально оцінювала ситуацію, нічого не прикрашала й робила б пропозиції для розв’язання найболючіших соціальних проблем. Така рада, на думку президента Caritas Петера Неера, сприяла б випрацюваною політики, спрямованої на боротьбу з бідністю і запобіганню виникнення бідності.
Вчасно до оприлюднення урядового звіту про бідність профспілки вказали на ситуацію, яка панує на сході країни, який найбільше потерпає від безробіття. Голова Об‘єднання німецьких профспілок Міхаель Зоммер звернув увагу на те, що в нових федеральних землях навіть той, хто має роботу, часто вимушений задовольнятися неприйнятно низькими зарплатами. Як зауважив Зоммер, «складається враження, що для східнонімецьких працедавців після реального соціалізму настала черга брутального капіталізму, а не соціальної ринкової економіки».
(Берлін – Прага – Київ)
Якби не державна підтримка, як, наприклад, допомога на випадок безробіття або виплати на дітей, то кількість людей, які живуть за межею бідності в Німеччині була б удвічі вищою, ніж вказується в звіті. Тоді б кожний четвертий вважався бідним. Федеральне міністерство з питань праці розгледіло в такій ситуації підтвердження того, що «соціальна держава» в Німеччини функціонує. Найбільше бідність у країні загрожує безробітним, людям без професійної кваліфікації, тим, хто виховує дітей без партнера, а також мігрантам.
Caritas пропонує створити раду експертів
Критично до урядового звіту про бідність поставилася католицька благодійна організація Caritas. Вона вимагає запровадити в Німеччині незалежну структуру – своєрідну раду експертів, яка б реально оцінювала ситуацію, нічого не прикрашала й робила б пропозиції для розв’язання найболючіших соціальних проблем. Така рада, на думку президента Caritas Петера Неера, сприяла б випрацюваною політики, спрямованої на боротьбу з бідністю і запобіганню виникнення бідності.
Вчасно до оприлюднення урядового звіту про бідність профспілки вказали на ситуацію, яка панує на сході країни, який найбільше потерпає від безробіття. Голова Об‘єднання німецьких профспілок Міхаель Зоммер звернув увагу на те, що в нових федеральних землях навіть той, хто має роботу, часто вимушений задовольнятися неприйнятно низькими зарплатами. Як зауважив Зоммер, «складається враження, що для східнонімецьких працедавців після реального соціалізму настала черга брутального капіталізму, а не соціальної ринкової економіки».
(Берлін – Прага – Київ)
