Віталій Пономарьов
Пам’ятаєте одного популярного на Сході та Півдні України політика, який прийшов до влади за підтримки Москви і першим з українських керівників вирушив туди з візитом? Коли ж настрої його виборців радикально змінилися, він заявив, що «Москва хоче Україну, вітчизну нашу милу, розоряти і пустошити». Його звали Іван Брюховецький, і саме цього дня 345 років тому він отримав булаву.
Івана Брюховецького, що був конюшим гетьмана Хмельницького, козацька старшина називала «чоловічком нікчемним». Але він здобув прихильність московського воєводи Григорія Ромодановського, і той рекомендував його царю Олексієві Михайловичу як кандидата на булаву. 28 червня 1663 року Чорна Рада на околиці Ніжина обрала Брюховецького гетьманом Лівобережної України. Інші кандидати – полковники Яким Сомко та Василь Золотаренко, – за поданням Брюховецького були страчені у Борзні як зрадники царя.
«До Москви, щоб побачити ясні цареві очі»
Брюховецький першим з гетьманів виїхав до Москви на поклін до царя, той надав йому титул боярина і оженив на княжні Дарії Ісканській. Гетьман подав цареві як чолобитну проект українсько-московського договору, за яким податки з Гетьманщини мали надходити до царської скарбниці, а до великих міст і фортеці Кодак вводилися московські залоги. Про цей договір запорожці писали гетьманові так: «Почули ми, що Москва буде на Кодаку, але її нам не треба. Погано робиш, що починаєш із нами сваритися. Хоч ти від царської величності дістав пожалування, однак достоїнство своє отримав від Війська Запорозького, Військо ж не знає, що таке боярин, знає тільки гетьмана».
Від служіння Москві до боротьби за незалежність
У січні 1668 року на Лівобережжі спалахнуло антимосковське повстання, і для придушення його на територію Гетьманщини вторглося військо Ромодановського. Брюховецький перейшов на бік повстанців і на чолі козацького війська разом з кримськими татарами бився проти московської армії. На допомогу повстанцям на лівий берег Дніпра переправилося військо гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка. 18 червня воно підійшло до табору Брюховецького у полі між Диканькою та Опішнею, і Дорошенко запросив його на розмову. Брюховецький поїхав до Сербиної могили, де його верхи на коні чекав Дорошенко, але по дорозі був убитий своїми козаками.
(Київ)
Пам’ятаєте одного популярного на Сході та Півдні України політика, який прийшов до влади за підтримки Москви і першим з українських керівників вирушив туди з візитом? Коли ж настрої його виборців радикально змінилися, він заявив, що «Москва хоче Україну, вітчизну нашу милу, розоряти і пустошити». Його звали Іван Брюховецький, і саме цього дня 345 років тому він отримав булаву.
Івана Брюховецького, що був конюшим гетьмана Хмельницького, козацька старшина називала «чоловічком нікчемним». Але він здобув прихильність московського воєводи Григорія Ромодановського, і той рекомендував його царю Олексієві Михайловичу як кандидата на булаву. 28 червня 1663 року Чорна Рада на околиці Ніжина обрала Брюховецького гетьманом Лівобережної України. Інші кандидати – полковники Яким Сомко та Василь Золотаренко, – за поданням Брюховецького були страчені у Борзні як зрадники царя.
«До Москви, щоб побачити ясні цареві очі»
Брюховецький першим з гетьманів виїхав до Москви на поклін до царя, той надав йому титул боярина і оженив на княжні Дарії Ісканській. Гетьман подав цареві як чолобитну проект українсько-московського договору, за яким податки з Гетьманщини мали надходити до царської скарбниці, а до великих міст і фортеці Кодак вводилися московські залоги. Про цей договір запорожці писали гетьманові так: «Почули ми, що Москва буде на Кодаку, але її нам не треба. Погано робиш, що починаєш із нами сваритися. Хоч ти від царської величності дістав пожалування, однак достоїнство своє отримав від Війська Запорозького, Військо ж не знає, що таке боярин, знає тільки гетьмана».
Від служіння Москві до боротьби за незалежність
У січні 1668 року на Лівобережжі спалахнуло антимосковське повстання, і для придушення його на територію Гетьманщини вторглося військо Ромодановського. Брюховецький перейшов на бік повстанців і на чолі козацького війська разом з кримськими татарами бився проти московської армії. На допомогу повстанцям на лівий берег Дніпра переправилося військо гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка. 18 червня воно підійшло до табору Брюховецького у полі між Диканькою та Опішнею, і Дорошенко запросив його на розмову. Брюховецький поїхав до Сербиної могили, де його верхи на коні чекав Дорошенко, але по дорозі був убитий своїми козаками.
(Київ)
