Перше Всенародне свято пісні відбулося в Латвії у 1873 році. Тоді в ньому взяли участь 45 хорів і тисяча виконавців. Особливий розголос пісенна традиція отримала після проголошення незалежності Латвії у 1918 році. Не припинив своє існування пісенний фестиваль і в радянські часи. У 1948 році до Свята пісні був включений і танцювальний елемент. Протягом різних часів латиші усвідомлювали, що це свято несе в собі код національної ідентичності народу, тому часи відновлення незалежності Латвії на початку 90-х назвали «Пісенною революцією».
Найстаріший учасник нинішнього Всенародного свята пісні і танцю 83-річний Петеріс Аукманіс, який протягом 50 років брав участь у всіх пісенних фестивалях, вважає, що і сьогодні це свято надає відчуття національної єдності. Адже мова йде про один із найбільших хорів у світі, учасники якого, вбрані в народні костюми, виконують латиські хорові пісні.
Згідна із найстарішим учасником і юна Івета Берзиня: «Відчуття чудове, патріотичне. Я почуваю себе, як справжня латишка. Мені подобається, що у нас є така давня і чудова традиція».
Свято пісні й танцю представлено різноманітними жанрами: це – виступи хорових і танцювальних колективів, вокальних ансамблів, духових оркестрів, а також музикантів, які грають на традиційних латиських інструментах кокле та дуді.
«В середньовічні часи в Латвії дуда найчастіше використовувалась, це був найпопулярніший латиський музичний інструмент», – зазначає майстер Маріс Янсонс
Цього року вперше у Святі пісні взяла участь і група «Музика кольору», до складу якої входять люди з особливими вадами, адже девіз свята «Для усіх і для кожного».
«Я дуже хочу співати, бо коли співаю, то хвороба відходить, забуваю про інвалідну коляску. Свято пісні дає мені надію, я сподіваюсь на слухачів», – каже інвалід 1-ї групи Едіте Єгорова.
Беруть участь і п’ять українських музичних колективів
У Латвії проживають представники 156 національностей, які мають змогу показати різноманітність культур своїх народів у фестивалі національних меншин «Латвійській вінок», що проходить в рамках латвійського пісенного свята. Цього разу перед гостями та учасниками Свята пісні виступають п’ять українських музичних колективів із різних регіонів Латвії.
«Настрій чудовий. Вперше за 20 років, відколи я керую «Барвінком», нас запросили на таке свято. У нас у всіх дуже гарний настрій», – радісно зауважила керівник Лієпайського українського колективу «Барвінок» Ніна Заліська.
У Свята пісні і танцю є свій прапор «Ліго», який зберігся з 1873 року. Лого свята – сонце, як символ світла та вічності. З нагоди 25-го Свята пісні та 14-го Свята танцю випущено спеціальну срібну латову монету.
Про Латвію, народну творчість та традиції говорять сьогодні навіть камені. В темряві, як тільки прохожий підходить до дев’яти спеціально оформлених каменів, розташованих біля Церкви Петра в Ризі, вони починають світитися і розповідають про історію та культуру Латвії, і навіть співають народні пісні. Не вірите – приїжджайте на Свято пісні і танцю до Латвії – переконаєтеся!
(Рига – Прага – Київ)
Найстаріший учасник нинішнього Всенародного свята пісні і танцю 83-річний Петеріс Аукманіс, який протягом 50 років брав участь у всіх пісенних фестивалях, вважає, що і сьогодні це свято надає відчуття національної єдності. Адже мова йде про один із найбільших хорів у світі, учасники якого, вбрані в народні костюми, виконують латиські хорові пісні.
Згідна із найстарішим учасником і юна Івета Берзиня: «Відчуття чудове, патріотичне. Я почуваю себе, як справжня латишка. Мені подобається, що у нас є така давня і чудова традиція».
Свято пісні й танцю представлено різноманітними жанрами: це – виступи хорових і танцювальних колективів, вокальних ансамблів, духових оркестрів, а також музикантів, які грають на традиційних латиських інструментах кокле та дуді.
«В середньовічні часи в Латвії дуда найчастіше використовувалась, це був найпопулярніший латиський музичний інструмент», – зазначає майстер Маріс Янсонс
Цього року вперше у Святі пісні взяла участь і група «Музика кольору», до складу якої входять люди з особливими вадами, адже девіз свята «Для усіх і для кожного».
«Я дуже хочу співати, бо коли співаю, то хвороба відходить, забуваю про інвалідну коляску. Свято пісні дає мені надію, я сподіваюсь на слухачів», – каже інвалід 1-ї групи Едіте Єгорова.
Беруть участь і п’ять українських музичних колективів
У Латвії проживають представники 156 національностей, які мають змогу показати різноманітність культур своїх народів у фестивалі національних меншин «Латвійській вінок», що проходить в рамках латвійського пісенного свята. Цього разу перед гостями та учасниками Свята пісні виступають п’ять українських музичних колективів із різних регіонів Латвії.
«Настрій чудовий. Вперше за 20 років, відколи я керую «Барвінком», нас запросили на таке свято. У нас у всіх дуже гарний настрій», – радісно зауважила керівник Лієпайського українського колективу «Барвінок» Ніна Заліська.
У Свята пісні і танцю є свій прапор «Ліго», який зберігся з 1873 року. Лого свята – сонце, як символ світла та вічності. З нагоди 25-го Свята пісні та 14-го Свята танцю випущено спеціальну срібну латову монету.
Про Латвію, народну творчість та традиції говорять сьогодні навіть камені. В темряві, як тільки прохожий підходить до дев’яти спеціально оформлених каменів, розташованих біля Церкви Петра в Ризі, вони починають світитися і розповідають про історію та культуру Латвії, і навіть співають народні пісні. Не вірите – приїжджайте на Свято пісні і танцю до Латвії – переконаєтеся!
(Рига – Прага – Київ)
