Німецька столиця стала ще на кілька атракціонів багатшою. Тепер у путівниках безперечно з‘являться такі об‘єкти, як Фалькенберг, Парк Шиллера, Біле місто та Місто Сіменса. Все це спальні райони, які занесені до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Виникли вони в першій половині 20-го століття, коли в Берліні панував дефіцит житла. Не вистачало близько 130 тисяч квартир, і берлінці були змушені тіснитися в темних маленьких помешканнях.
Тоді такі архітектори, як Бруно Таут і Вальтер Ґропіус, запропонували нову концепцію житлового будівництва. Вона передбачала спорудження в зеленому оточенні просторих спальних районів. Раціонально сплановані квартири в багатосімейних будинках теж мали бути просторими й світлими, кожна зі власним санвузлом. На той час це було справжньою розкішшю. І ще одна головна передумова такого будівництва – за своєю ціною житло мало бути доступним для всіх.
Чіткі форми й чіткі структури перших спальних районів Берліна згодом стали орієнтирами для міської архітектури цілого 20-го століття. Саме на цьому й наголосили експерти ЮНЕСКО, пояснюючи своє рішення надати цим об’єктам жаданого титулу. «Ще ніколи в історії звичайні спальні райони не заносили до списку культурної спадщини», – констатувала берлінський сенатор з питань міського будівництва Інґеборґ Юнґе-Райер.
Мешканці розмірковують: добре це чи погано?
Жителі спальних районів по-різному поставилися до несподіваної світової слави. Одні побоюються, що тепер можуть підскочити ціни за житло. Зараз за оренду квадратного метру в цих поселеннях доводиться платити від чотирьох до восьми євро. Інші сподіваються, що новий титул і міжнародна увага підштовхне власників будинків нарешті модернізувати квартири, оскільки чимало з них вже давно потребують капітального ремонту.
Сподівання останніх можуть справді стати реальністю. За словами засновника ініціативи «Світова спадщина – поселення берлінського модернізму» Бернгарда Еліаса, зараз розробляється концепція нового освоєння спальних районів. Не забули й про туристів: планується встановити інформаційні стенди, замінити таблички з назвами вулиць, вдосконалити інфраструктуру. Водночас Еліас запевняє, що піднімати ціни на житло в цих районах ніхто не збирається.
(Берлін – Прага – Київ)
Тоді такі архітектори, як Бруно Таут і Вальтер Ґропіус, запропонували нову концепцію житлового будівництва. Вона передбачала спорудження в зеленому оточенні просторих спальних районів. Раціонально сплановані квартири в багатосімейних будинках теж мали бути просторими й світлими, кожна зі власним санвузлом. На той час це було справжньою розкішшю. І ще одна головна передумова такого будівництва – за своєю ціною житло мало бути доступним для всіх.
Чіткі форми й чіткі структури перших спальних районів Берліна згодом стали орієнтирами для міської архітектури цілого 20-го століття. Саме на цьому й наголосили експерти ЮНЕСКО, пояснюючи своє рішення надати цим об’єктам жаданого титулу. «Ще ніколи в історії звичайні спальні райони не заносили до списку культурної спадщини», – констатувала берлінський сенатор з питань міського будівництва Інґеборґ Юнґе-Райер.
Мешканці розмірковують: добре це чи погано?
Жителі спальних районів по-різному поставилися до несподіваної світової слави. Одні побоюються, що тепер можуть підскочити ціни за житло. Зараз за оренду квадратного метру в цих поселеннях доводиться платити від чотирьох до восьми євро. Інші сподіваються, що новий титул і міжнародна увага підштовхне власників будинків нарешті модернізувати квартири, оскільки чимало з них вже давно потребують капітального ремонту.
Сподівання останніх можуть справді стати реальністю. За словами засновника ініціативи «Світова спадщина – поселення берлінського модернізму» Бернгарда Еліаса, зараз розробляється концепція нового освоєння спальних районів. Не забули й про туристів: планується встановити інформаційні стенди, замінити таблички з назвами вулиць, вдосконалити інфраструктуру. Водночас Еліас запевняє, що піднімати ціни на житло в цих районах ніхто не збирається.
(Берлін – Прага – Київ)
