– Серія аварій на французькій АЄС – наслідок поганої організації, чи ознака недосконалості нинішньої безпеки?
– Зовсім ні. Це не означає, що радіаційна безпека недосконала. Атомна індустрія, що існує вже 30 років, постійно розвивається, і особливо у сенсі безпеки. Те що трапилося у Франції – це невеликі аварії, що за потужністю коливалися між 0 і 2 балами за шкалою ІНЕС, де найвищий ступінь дорівнює 7 балам. Це, як в шкалі Ріхтера при оцінці землетрусів. Останній випадок на атомній станції у Трікастені стався через помилки в маніпуляціях із кранами, а це призвело до незначного викиду радіоактивного пилу.
– Потреба в енергії у світі постійно зростає, що гарантує майбутнє атомній енергетиці. Проте, чи не зростає і рівень небезпеки зі збільшенням кількості АЕС?
– Перш за все, на діючих станціях якість і безпека не можуть знижуватися. Вони зобов’язані постійно оновлювати обладнання. При збільшенні кількості атомних електростанцій, звичайно, ризик пропорційно зростає. Але нові станції будуватимуться за найновішими технологіями, вони ґрунтуватимуться на останніх досягненнях та еволюції в цій галузі.
– За безпеку на станції, де сталися інциденти відповідає та сама досить відома в Європі компанія «Арева». Чи йдеться про її некомпетентність?
– Зазначу, що директора «Ареви» було одразу усунено з посади, що, на мій погляд, було досить суворим кроком. Його звільнили не через ті аномалії, що за збігом обставин сталися майже водночас та в одному місці. Я кажу «аномалії», бо аваріями їх насправді не назвеш. Отже, він втратив посаду тільки через той факт, що невчасно сповістив контрольні служби про те, що сталося.
– Компанія «Арева» часто бере участь у тендерах, що мають на меті модернізувати атомну енергетику в Україні. Якби Вам довелося вибирати поміж компаніями, що є експертами в цій галузі, чи вибрали б Ви компанію «Арева»?
– Звичайно, що так. Не можна осуджувати компанію, що налічує близько 40 тисяч персоналу, тільки через те, що хтось із її адміністрації припустився помилки. Це не означає, що все підприємство працює погано. Тому, звичайно, що вибрав би.
(Прага – Київ)
– Зовсім ні. Це не означає, що радіаційна безпека недосконала. Атомна індустрія, що існує вже 30 років, постійно розвивається, і особливо у сенсі безпеки. Те що трапилося у Франції – це невеликі аварії, що за потужністю коливалися між 0 і 2 балами за шкалою ІНЕС, де найвищий ступінь дорівнює 7 балам. Це, як в шкалі Ріхтера при оцінці землетрусів. Останній випадок на атомній станції у Трікастені стався через помилки в маніпуляціях із кранами, а це призвело до незначного викиду радіоактивного пилу.
– Потреба в енергії у світі постійно зростає, що гарантує майбутнє атомній енергетиці. Проте, чи не зростає і рівень небезпеки зі збільшенням кількості АЕС?
– Перш за все, на діючих станціях якість і безпека не можуть знижуватися. Вони зобов’язані постійно оновлювати обладнання. При збільшенні кількості атомних електростанцій, звичайно, ризик пропорційно зростає. Але нові станції будуватимуться за найновішими технологіями, вони ґрунтуватимуться на останніх досягненнях та еволюції в цій галузі.
– За безпеку на станції, де сталися інциденти відповідає та сама досить відома в Європі компанія «Арева». Чи йдеться про її некомпетентність?
– Зазначу, що директора «Ареви» було одразу усунено з посади, що, на мій погляд, було досить суворим кроком. Його звільнили не через ті аномалії, що за збігом обставин сталися майже водночас та в одному місці. Я кажу «аномалії», бо аваріями їх насправді не назвеш. Отже, він втратив посаду тільки через той факт, що невчасно сповістив контрольні служби про те, що сталося.
– Компанія «Арева» часто бере участь у тендерах, що мають на меті модернізувати атомну енергетику в Україні. Якби Вам довелося вибирати поміж компаніями, що є експертами в цій галузі, чи вибрали б Ви компанію «Арева»?
– Звичайно, що так. Не можна осуджувати компанію, що налічує близько 40 тисяч персоналу, тільки через те, що хтось із її адміністрації припустився помилки. Це не означає, що все підприємство працює погано. Тому, звичайно, що вибрав би.
(Прага – Київ)
