– Британські дослідження свідчать, що коли організувати вільний рух людей, це призведе до загального росту економічних показників. Наразі існує багато страху, вигадок та стереотипів навколо імміграції. Це правда, що Бельгія і загалом Європа не спроможні прийняти у себе всі злидні світу. Проте, коли ми змушені будемо взяти свою частку,ми її візьмемо. Зрештою, як я вже сказав, це є позитивним моментом.
– А як бути зі внутрішньою імміграцією, адже, скажімо, в Італії вже довгий час триває протистояння між місцевими мешканцями та ромами, що прибули з Румунії?
– Знову ж таки стереотипи, згідно з якими проблеми імміграції завжди пов’язують з тими, хто прибув із-за меж Євросоюзу. Але ж феномен внутрішньої імміграції також існує. Вона значно більша за обсягами, коли подивитися на міграцію зі східноєвропейських країн. Тож ми не можемо будь-як зняти всі перепони, тому необхідні двосторонні аналізи й угоди. З іншого боку, закрити всі проходи, поставити митника чи поліцейського на кожному розі вулиці теж не має сенсу. Навіть у часи нацизму в Німеччині не вдавалося зробити кордони непроникними.
– Тож на яких принципах Євросоюз має будувати свою політику стосовно міграції?
– Я завжди стверджував, що політика стосовно міграції має три сторони. Перша – які інтереси має Європа. Наприклад, Бельгія абсолютно логічно повинна аналізувати всі переваги імміграції. Друга сторона – це які міграційні інтереси у країни, звідки походять іммігранти. І останнє – які інтереси у самих мігрантів. Безумовно, всі три сторони дуже складні й простих рішень у питаннях міграції не існує.
– Чи проводитиме Бельгія «відбіркову міграцію», яку так завзято відстоює Франція, що наразі керує всією європейською політикою?
– Звичайно ж, ми можемо проводити відбір мігрантів, але добре продумавши, як ми це маємо робити. Бо коли йтиметься лише про організацію перекачування високоосвічених фахівців з країн Східної Європи чи деінде, то я далеко не впевнений, що ми маємо на це право. Такі речі взагалі не прийнятні. А щодо тих, котрі вже працюють тут нелегально, ми мусимо докласти зусиль, щоб перетворити цю «підпільну економіку» на законну. Адже вони становлять конкуренцію легальним бельгійським працівникам.
(Брюссель – Прага – Київ)