Доступність посилання

ТОП новини

Парад! Парад? Парад...


Київ – Попри всі події останніх тижнів, військовий парад на День Незалежності України не скасували. Як повідомляє офіційне інтернет-представництво Президента України, «24 серпня Глава держави візьме участь в урочистостях, присвячених Дню Незалежності України. Заходи розпочнуться з 9-ї ранку молитвою за Україну у Софії Київській. На Майдані Незалежності відбудеться військовий парад і урочистий марш військ та військової техніки. Заплановано, що Глава держави виступить на Майдані».

Цьогорічний парад має бути масштабним, із залученням військової техніки та авіації. Міністр оборони України Юрій Єхануров наголошує, що підготовка до нього «сколихнула» і «мобілізувала» як самих військових, так і працівників підприємств, які ремонтували та модернізували техніку.

«Більшість зі зразків військової і бойової техніки, які будуть представлені на параді на День Незалежності, мають суттєві елементи модернізації, яку провели українські фахівці. Український ВПК має чимало новітніх розробок, ми хотіли б їх мати на озброєнні, але, на жаль, через недостатнє фінансування не можемо собі це дозволити, – наголосив міністр оборони. – Я дуже хотів би, щоб після параду в українського хлопця «прокинулося» бажання стати офіцером, льотчиком або танкістом, а не так, як зараз, коли мріють стати рекетирами або банкірами», – зазначає Юрій Єхануров.

Тимошенко вважає парад «викликом людському горю»

А тим часом Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, як відомо, закликала Президента Ющенка відмовитися від військового параду на День незалежності, а кошти, заплановані на його підготовку, спрямувати на подолання наслідків стихії у Західній Україні. «В умовах, коли десятки тисяч громадян втратили житло, позбавлені елементарних умов для проживання та перебувають у складному психологічному стані, парад військ, артилерійський салют та святковий феєрверк буде сприйнято як виклик людському горю, негативно оцінено українським суспільством та міжнародною громадськістю, – йдеться у листі Тимошенко на адресу Ющенка.

З огляду на це Тимошенко просить Ющенка скасувати свій указ у частині проведення параду військ у Києві 24 серпня, «а додаткові кошти, заплановані для його підготовки, спрямувати на надання першочергової допомоги постраждалим громадянам і відновлення функціонування інфраструктури із забезпечення життєдіяльності населення».

Схоже, Президент і глава уряду дивляться на військовий парад (як і на багато всього іншого в політиці та економіці) з діаметрально протилежних позицій. Запланований парад з військовою технікою на Хрещатику та прольотом авіації – перший урочистий захід такого ґатунку та масштабу після 2001 року. Тоді йшлося про відзначення 10-ліття незалежності. А що символізує парад сьогодні? І взагалі, що це таке — військовий парад?

Тріумфи, вікторії та червонопрапорні марші

Безпосереднім предком сучасних парадів став давньоримський церемоніал тріумфу. Це був військово-релігійних акт, що символізував гідну перемогу римлян у великій війні. Гідною така перемога ставала тільки у разі, якщо ворог був ущент розбитий і зазнав великих утрат. За допомогою тріумфу римський народ дякував богам за подаровану ними перемогу. Фактично йшлося про своєрідне богослужіння, яке відбувалося не у храмі, а на вулицях Рима, яке, втім, завершувалося обрядами жерців та принесенням жертв.

Ззовні тріумф був схожим на сучасні військові паради: урочистий марш військових колон під орудою командирів і, звісно, полководця (який мав як суто військові, так і вищі державні посади). Закінчувався тріумф ходою полонених (серед яких мали бути вожді та знать ворога) і пронесенням багатих воєнних трофеїв. Це було символом того, що перед римськими богами схилилися змушені до цього силою зброї іновірці.

Пам’ять про римські тріумфи пережила Римську імперію, і за їхнім зразком у Середні віки оформилися традиція урочистого вступу переможця у зайняте місто та церемоніал в’їзду королів до своїх столиць. Інколи, хоча і не завжди, демонструвалися трофеї та полонені; а от вдячний молебень, присвячений дарованій перемозі, проводився обов’язково. До речі, тріумфальний в’їзд Богдана Хмельницького до Києва на Різдво 1648 року відповідав тогочасним європейським традиціям.

Парад як засіб навчання військ

Військові ж паради, практично ідентичні сучасним (ясна річ, без бронетехніки та літаків) з’являються вже у Новий час, з виникненням регулярних армій абсолютистських держав у XVII столітті. Як це не парадоксально, паради у ту добу стали не лише урочистими подіями, а і засобами навчання військ. Адже на полі бою тоді сходились великі армії, домінувала лінійна тактика, яка вимагала складної виучки значних мас піхоти та кавалерії, їхнього вміння годинами стояти і рухатися у струнких колонах.

Відтак паради втратили свій безпосередній сакральний зміст і стали майже повсякденним елементом військово-політичного життя. Якщо армія демонструвала на параді здатність до організованого руху, до виконання складних команд, це вважалося запорукою її високих бойових якостей. Армія Російської імперії у ті часи проводила, очевидно, найбільш грандіозні паради, лякаючи Європу мілітарною машиною російського самодержця. Але настала Перша світова війна – і за нових умов ця машина розвалилася...

Більшовики та нацисти, попри свою декларовану революційність, знову надали військовим парадам своєрідного сакрального змісту. Так, парад на честь 50-тілля Адольфа Гітлера мав символізувати відновлену військову могутність Рейху, а парад Вермахту у завойованому Парижі засвідчував подолання наслідків принизливої для Німеччини Версальської угоди. Не менш значущими були паради Червоної армії у Москві, які показували готовність більшовиків воювати з усім світом і перемогти його.

Найбільш грандіозним у радянській історії став парад на честь перемоги у війні 1941-45 років, проведений на Червоній площі Москви 24 липня 1945 року. За дві години площею пройшли 40 тисяч вояків і понад 1850 одиниць військової техніки. А завершився цей парад неоязичницьким «принесенням у жертву» ворожих прапорів на знак слави вождів – мертвого Леніна і живого Сталіна.

Огляд реальних сил чи засіб окозамилювання?

Слід зауважити, що більшовицькі паради засвідчували не так реальну міць Червоної, а потім Радянської армії, як слугували засобом залякування сусідів СРСР – мовляв, ось яке могутнє військо ми маємо. Насправді ж це військо було значно слабшим за свої парадні частини, які зазвичай демонстрували потужну військову техніку, яка нерідко так і не з’являлася на озброєнні. Так, у 1930-х на кожному параді всю Красну площу займали п’ятибаштові важкі танки Т-35; здавалося б, армія повинна мати їх дуже багато, якщо таке велике число танків прориву не тримають на кордоні, а показують у столиці; проте насправді на паради виводили всі наявні Т-35, побудовані у кількості 61 екземпляра.

1960 року над Красною площею під час параду пролетів стратегічний надзвуковий бомбардувальник М-50; ніхто у світі тоді не мав подібних літаків, отож західна преса наввипередки розповідала про могуть Радянської армії. Насправді не мав таких літаків й СРСР: побудовано була аж одна штука М-50, якою лякали Захід на парадах, а потім відправили у музей.

Ще цікавішою виявилася історія з глобальною ракетою ГР-1, яку на початку 1960-х конструював Сергій Корольов. Ракета ще не була виготовлена, а глава КПРС та уряду Микита Хрущов уже лякав: «Глобальні ракети можуть летіти з боку океану чи з інших напрямів, де обладнання сповіщення про ракетну атаку не може бути встановлене». Але сталося так, що цю ракету так і не добудували: інтереси Корольова змістилися в іншу площину, ГР-1 мала безліч недоліків, їх доводити треба було довгі роки. Та ці недобудовані, але дуже солідні на вигляд ракети вивезли на військовий парад 7 листопада 1965 року, й диктор так пафосно прокоментував їхню появу: «Перед трибунами проходять гігантські ракети. Це орбітальні ракети. Бойові заряди орбітальних ракет здатні завдати раптові удари по агресору на першому чи будь-якому іншому витку навколо Землі». Та насправді це був повний блеф – як і в багатьох інших випадках.

Враховуючи те, що українська армія має на озброєнні військову техніку 1970-80-х років (і тільки одиниці новітньої зброї: скажімо, 10 танків Т-84, розроблених у середині 1990-х), то, видається, військовий парад на День Незалежності стане спробою продовження суто радянських традицій, коли головне було не дати війську набути бойову майстерність, а перелякати ним «буржуїв». От тільки кого перелякаєш дутою могутністю в добу інтернету та супутникового телебачення?

(Київ – Прага)
  • Зображення 16x9

    Сергій Грабовський

    Публіцист, політолог, історик, член Асоціації українських письменників, член-засновник ГО «Київське братство», автор понад 20 наукових, науково-популярних та публіцистичних книг, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник відділу філософських проблем етносу та нації Інституту філософії імені Григорія Сковороди Національної академії наук України.

XS
SM
MD
LG