Упродовж століть церковний дзвін у Вічному місті, як годинник, сповіщав про початок робочого дня, закликав людей на недільну службу до храму, знаменував святкування Різдва та Великодня. Кожна церква мала свого дзвонаря, який, майстерно перебираючи шнурами, створював неповторну мелодію, що розлягалася на всю околицю.
Тепер же дзвони у соборах ще залишаються, а ось дзвонарів майже скрізь замінили механічні й електронні пристрої. Все набагато простіше: досить натиснути на кнопку — і лунає передзвін. Механізм приводить у дію справжній бронзовий дзвін або ж вмикають записаний звук.
«Немає різниці, як лунає дзвін: вручну чи за допомогою електрики»
Автоматичні системи дзвонарства останні 25 років встановлює у Римі фахівець Фабіо Анджелічі. Щороку він монтує приблизно 40 таких електромеханічних пристроїв.
Сучасні городяни втратили звичку прокидатися недільного ранку під перегук церковних дзвонів, говорить технік. «За натурою римляни трохи ледачкуваті, для них краще зіпхнути роботу на іншого, у даному випадку на технічні прилади. Але для людей немає різниці, як лунає дзвін: вручну чи за допомогою електрики. Інша проблема в тому, що Рим став надто великим, і звук дзвонів, особливо на околицях, важко почути», – зазначив Фабіо Анджелічі.
Нині у місті нові церкви будують часто взагалі без дзвіниць, де використовують лише звуковий запис. У Римі ж зникли вже й ливарні з виробництва дзвонів. Остання припинила існування у 1993 році після п’яти століть своєї діяльності. Встановлення механічного запуску для одного дзвону обходиться церкві в середньому у 6 тисяч євро.
Українські храми в Італії також використовують електроніку
В українських храмах італійської столиці дзвонів помітно бракує, і це прикро для емігрантів, скаржиться отець Адріян Цькуй. Найдавніший духовний заклад за межами України – парафіяльна церква святих мучеників Сергія і Вакха – має один бронзовий дзвін, який на початку 1970-х років поставив патріарх Йосип Сліпий.
«Але у цей дзвін уже давно не дзвонять з двох причин. По-перше, італійські закони дуже суворо регулюють, коли можна дзвонити і коли ні. А так само тому, що та дзвіниця дуже стара, має десь понад 400 років, її слід ремонтувати. Ми на Паску, на Різдво використовуємо дзвони, та вони лунають за допомогою електроніки», – розповів священик Адріян Цькуй.
За його особистими спостереженнями, традиція ручного дзвонарства більше зберігається у США, Великобританії, Австралії та в деяких регіонах Італії.
У Ватикані також сучасна техніка
Апостольська столиця також відмовилася від античного методу дзвонарства. У Ватикані всі служби та релігійні церемонії супроводжує мелодія, яка народжується за сприяння сучасної техніки.
Лічені римські священики таки залишаються вірні традиціям і під час меси дарують прихожанам насолоду почути справжнє биття дзвонів. Водночас більшість церковників, які використовують електронну мелодію, шкодують, що місцева традиція ручного дзвонарства практично вимирає. Римляни тим часом прокидаються під сигнал автомобільних клаксонів...
(Рим – Прага – Київ)
Тепер же дзвони у соборах ще залишаються, а ось дзвонарів майже скрізь замінили механічні й електронні пристрої. Все набагато простіше: досить натиснути на кнопку — і лунає передзвін. Механізм приводить у дію справжній бронзовий дзвін або ж вмикають записаний звук.
«Немає різниці, як лунає дзвін: вручну чи за допомогою електрики»
Автоматичні системи дзвонарства останні 25 років встановлює у Римі фахівець Фабіо Анджелічі. Щороку він монтує приблизно 40 таких електромеханічних пристроїв.
Сучасні городяни втратили звичку прокидатися недільного ранку під перегук церковних дзвонів, говорить технік. «За натурою римляни трохи ледачкуваті, для них краще зіпхнути роботу на іншого, у даному випадку на технічні прилади. Але для людей немає різниці, як лунає дзвін: вручну чи за допомогою електрики. Інша проблема в тому, що Рим став надто великим, і звук дзвонів, особливо на околицях, важко почути», – зазначив Фабіо Анджелічі.
Нині у місті нові церкви будують часто взагалі без дзвіниць, де використовують лише звуковий запис. У Римі ж зникли вже й ливарні з виробництва дзвонів. Остання припинила існування у 1993 році після п’яти століть своєї діяльності. Встановлення механічного запуску для одного дзвону обходиться церкві в середньому у 6 тисяч євро.
Українські храми в Італії також використовують електроніку
В українських храмах італійської столиці дзвонів помітно бракує, і це прикро для емігрантів, скаржиться отець Адріян Цькуй. Найдавніший духовний заклад за межами України – парафіяльна церква святих мучеників Сергія і Вакха – має один бронзовий дзвін, який на початку 1970-х років поставив патріарх Йосип Сліпий.
«Але у цей дзвін уже давно не дзвонять з двох причин. По-перше, італійські закони дуже суворо регулюють, коли можна дзвонити і коли ні. А так само тому, що та дзвіниця дуже стара, має десь понад 400 років, її слід ремонтувати. Ми на Паску, на Різдво використовуємо дзвони, та вони лунають за допомогою електроніки», – розповів священик Адріян Цькуй.
За його особистими спостереженнями, традиція ручного дзвонарства більше зберігається у США, Великобританії, Австралії та в деяких регіонах Італії.
У Ватикані також сучасна техніка
Апостольська столиця також відмовилася від античного методу дзвонарства. У Ватикані всі служби та релігійні церемонії супроводжує мелодія, яка народжується за сприяння сучасної техніки.
Лічені римські священики таки залишаються вірні традиціям і під час меси дарують прихожанам насолоду почути справжнє биття дзвонів. Водночас більшість церковників, які використовують електронну мелодію, шкодують, що місцева традиція ручного дзвонарства практично вимирає. Римляни тим часом прокидаються під сигнал автомобільних клаксонів...
(Рим – Прага – Київ)
