Доступність посилання

ТОП новини
26 січня 2021, Київ 04:52

Матвій Ганапольський: Досить одного руху мізинця Путіна, щоб «Ехо Москви» закрили


Прага – Сподівання на те, що з приходом до влади в Росії Дмитра Медведєва почнеться відлига зі свободою слова, не виправдалися. Радіостанція «Ехо Москви», яку називають «острівцем демократії» в Росії, зазнає якраз зараз чи не найбільшого тиску за час свого існування. Нещодавно прем’єр-міністр Росії Володимир Путін викликав головного редактора Олексія Венедиктова до себе і висварив його за висвітлення подій у Грузії, погрожуючи закрити радіостанцію, а два дні тому в Москві пройшов мітинг із гаслами «притягти до суду» працівників радіостанції. Тому Радіо Свобода запросило до розмови журналіста «Ехо Москви», відомого радіо- і телеведучого Матвія Ганапольського, щоб почути з перших вуст про те, що діється.

— Ви 18 років пропрацювали на «Ехо Москви». Чи те, що відбувається зараз довкола цієї радіостанції, відрізняється від тієї критики, до якої «Ехо Москви» вже звикло?

— Ви знаєте, і так, і ні. Справа в тому, що критика була весь час існування радіо, ми відчували прохолоду, таку, знаєте, суміш прохолоди і ворожості. Просто ніколи влада не формулювала своє ставлення до радіостанції відверто, і, мабуть, ця війна (Росії з Грузією) стала таким собі своєрідним каталізатором, коли президент… Бачите! Я помиляюсь, і це не випадкова помилка! …Прем’єр Путін, якого всі вважають реальним президентом Росії, не витримав, а головний редактор «Ехо Москви» Олексій Венедиктов не витримав у свою чергу, і те, що він мені розповідав і казав, що це приватно він мені розповідає свою розмову з Володимиром Путіним, він оприлюднив, і це стало відомо, і з’явилося у «Нью-Йоркері», а після цього це вже оприлюднила газета «Коммерсант». Це притягнуло широку увагу і це, звичайно, змінило формат взаємин між радіостанцією «Ехо Москви» і керівництвом Росії, між журналістами і владою. Тексти, з якими ознайомились слухачі і читачі, оця бесіда (Путіна з Венедиктовим) відверта ось у чому: досить одного руху мізинця Володимира Путіна, щоб радіостанцію закрили. Це – правда.

— Чи ви будете підкорятися, так би мовити, «співати під дудку Москви», чи ви будете боронитися в якийсь спосіб, який характерний цій радіостанції, яку знають як «острівець демократії», як вас називають?

— От Ви кажете: «танцювати чи співати під дудку». Що це означає в перекладі на реальні дії звичайного журналіста? Це значить просто: брехати. У нас у Москві є так звані «федеральні» радіостанції, вони – частина державного пропагандистського апарату. Все, як і у нас, на перший погляд: новини, музика… Тільки різниця в тому, що там – брехня. У випадках із грузинськими подіями слухач чує лишень погляд міністра закордонних справ Сергія Лаврова, чи, наприклад, президента Дмитра Медведєва. А що там думає грузинська сторона, що там думає керівництво НАТО, що там думає керівництво європейської співдружності, – ніхто не знає.

— Але якщо хтось слухає Радіо Свобода, то він, напевно, знає й інші погляди…

— Радіо Свобода – це закордонна радіостанція, з якою нічого не можна зробити, її не можна сварити, її можна тільки позбавити ліцензії, що, мабуть, скоро і зроблять в Росії. Я кажу про «Ехо Москви» і кажу про дії журналістів. Якщо, наприклад, на федеральних каналах кажуть про нинішню економічну кризу, то звичайно, те, що, мовляв, Росія свята і божа, і тільки американці (а вплітають туди й НАТО) винні у цій економічні кризі. А в нас, наприклад, мільйон слухачів слухають нас, а ведучий ранкового ефіру точить дискусію про те, чому, наприклад, гроші стабілізаційного фонду тільки були у цінних паперах на Заході; чи інше – протягом 8 років панування, коли був президент Путін, чому ці гроші не йшли до російського господарства; чому, наприклад, за 8 років панування Путіна не збудовано жодної автомобільної дороги?! Це правда! Розумієте?! От так ми працювали, так ми працюємо, що б не говорив Путін, що б не казав Медведєв! Коли у нас поганий настрій, то ми кажемо один одному: «Ми пережили багато президентів». Знаєте, журналістика, я для себе за 18 років це усвідомив, – це місія. Розумієте, місія!

— Тобто Ви говорите, як і у Вашій останній книжці, яка називається «Кисло-солодка журналістика», про те, що журналіст несе відповідальність за всі свої слова (чи сказані усно, чи написані на папері)…

— Знаєте, я пригадую таку невеличку історію… Вона трапилась із відомим письменником і поетом Булатом Окуджавою. Це було ще за радянських часів, і до нього прийшла група людей, таких собі «офіційних». Вони запропонували йому підписати один лист проти когось. Це була в радянські часи така мода: проти когось щось підписувати. Він подивився на цей папірець, прочитав його, віддав і сказав: «Знаєте, вас я бачу вперше і востаннє, а зі своїм сумлінням мені жити все життя». І от, знаєте, ці слова і цю історію, яку мені розповіла вдова Окуджави, я запам’ятав на все життя. І цю історію знають усі на «Ехо Москви». Може бути абиякий компроміс із владою, але цей компроміс не має права пересилити компроміс із сумлінням. Тому я думаю, що, поки нас не закрили, ми так само будемо працювати, як і працювали.

(Прага – Київ)
  • Зображення 16x9

    Людмила Ваннек

    Людмила Ваннек На радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможниця міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редакторка і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні». Авторка і ведуча програми «Свобода за тиждень», яка виходила кілька років на «Радіо НВ». Авторка програми «Подкаст Свобода за тиждень із Людмилою Ваннек», яка виходить щосуботи. Цікавлюся соціальними темами та мистецтвом. Багато перекладаю з білоруської, англійської, німецької, сербської та болгарської.

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG