Із рюкзаком за плечима, пересуваючись усіма можливими транспортними засобами, він здійснив своєрідний «вертикальний спуск» від Мурманська до Стамбула.
Подолавши 7 тисяч кілометрів, мандрівний журналіст умисно оминав великі міста і комфортабельні готелі. Можливо тому, говорить Руміц, йому зустрічалися в основному душевні і приємні люди. На українській території він відкривав провінційну Волинь, Буковину, Поділля та Полісся.
«Україна в моїй уяві як «тепла мати»
Для більшості його співвітчизників Україна, як terra incognita. Але журналіст La Repubblica переконує читачів, що забута периферія насправді є центром Європи, її серцем і душею. Так воно є навіть у географічному сенсі. На схилах річки Тиса Паоло Руміц знайшов обеліск часів австро-угорської імперії, котрий символізує центральне місце на суші між Атлантикою та Уралом, між Баренцовим і Середземним морями.
Гордість і сум українців
Під час подорожі італійський журналіст побачив різну Україну. У Чернівцях на його очах місцеві ділки побили таксиста, бо той відмовлявся платити данину. При цьому жоден міліціонер на місце розборки не з’явився. Але того ж дня іноземець був здивований толерантним ставленням до циганів з боку місцевого населення, чого в Італії просто неможливо побачити, каже Паоло Руміц.
«В Україні ще зберігаються давні цінності як, наприклад, гостинність. Ми на Заході вже не є такими привітними. Я в Україні спокійно мандрував автостопом, посеред траси швидко знаходилися люди, які погоджувалися мене підвезти. У нас цього вже не побачиш. У нас панічно бояться іноземців, страх перед чужинцем став параноєю», – зазначив журналіст.
Він почувався сп’янілим від безмежних житніх просторів і земельного роздолля. У газетних публікаціях автор порівнює Україну з Францією. Каже, що вона могла б годувати усю Європу.
«За моїми спостереженнями, Франція та Україна – це як два великих села у Європі, два центри з багатою сільськогосподарською культурою. Український мешканець села, як і французький селянин, не просто гордий – він щасливий жити і працювати на землі. Як на мене, це велике надбання держави. І якщо Україна розпродасть свої земельні багатства, тоді всі ми будемо обдурені», – зауважив Паоло Руміц.
На сторінках видання La Repubblica він змальовує українців, котрі пишаються рідним краєм, але водночас люди сумні, невдоволені умовами власного життя. «Це тому, що керують у нас бандити», – пожалілася іноземному журналісту українська селянка.
Попри політично-економічні проблеми, в культурному плані Україна давно заслуговує бути повноправним членом євроспільноти, вважає пан Руміц. Адже він, італійський громадянин, почувався там, як удома, а значить це також його рідний європейський дім.
(Рим – Прага – Київ)
