Доступність посилання

ТОП новини
12 листопада 2019, Київ 23:32

«У сім’ї новій». Чи дійсно Україна переживає бум усиновлення?


Ставлення українців до усиновлення стає кращим, переконують у Міністерстві з питань сім’ї, молоді та спорту. За даними відомства, нинішнього року українці всиновили на чверть дітей більше, ніж за цей же час торік. Водночас у перерві між ламанням списів навколо коаліціади депутати ухвалили закон, який, як сподіваються у міністерстві, теж стимулюватиме процес національного усиновлення.

«…за гроші не купити любов до дитини…»

Якщо чотири роки тому щодня всиновлювали тридцять хлопчиків та дівчаток, зараз нові родини щодня знаходять 46 дітей. Такі дані навів міністр із питань сім’ї, молоді та спорту України Юрій Павленко. Його заступник Тетяна Кондратюк наголошує, що держава продовжує створювати зручні умови для прийомних батьків. «Прийнято закон, поданий президентом України, щодо соціального захисту дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування. До того ж ще 56 днів відпустки одному з батьків. Цього року національного усиновлення стало більше на 30%». При усиновленні призначена така ж державна допомога, як і при народженні, – 12 з половиною тисяч гривень.

Натомість Лідія Литвиненко, директор будинку «Малятко» у Києві, піддає сумніву заяви керівників міністерства з питань сім’ї, молоді та спорту. «Така заява Павленка викликає великі сумніви. Вони просто проводять свою кампанію. Звичайно, грошова допомога - це добре, але ж за гроші не купується любов до дитини. Зараз дуже швидко створюються сімейні будинки, прийомні сім’ї. Як на мою думку, це робиться для того, щоб показати якісь цифри».

На тлі активізації усиновлення є випадки, коли люди намагаються нажитися на цій справі, зазначає голова парламентського комітету Павло Костенко. Почали проявлятися зловживання. «Тобто держава настільки підняла рівень підтримки для усиновлювачів, що це для окремих нечесних громадян стало одним із видів заробітку».

«Чекатимемо стільки, скільки треба»

А в Закарпатті дійсно черга на всиновлення дітей. Близько півтора десятка родин очікують на «своє» немовля, переконує закарпатська кореспондентка Радіо Свобода Надія Петрів.

Незабаром рік, як ужгородська родина Світлани та Юрія Горватів подала документи на усиновлення дитини. Думали, що це вдасться зробити швидко, але виявилося, що крім тривалого оформлення всіх необхідних довідок та проведення консультацій ще доведеться постояти у черзі. Розповідає Світлана: «Ми хочемо дитинку новонароджену. Ми чекаємо вже півроку і будемо чекати стільки, скільки треба».

У службі в справах дітей Закарпатської облдержадміністрації розповідають, що нині в краї справді відчувається нестача дітей для охочих усиновити. Тож у найближчому майбутньому вони звертатимуться до сусідніх областей. А річ у тім, що найчастіше закарпатські родини хочуть взяти здорових дітлахів, бажано дівчаток, та ще й віком до трьох років. Для Закарпаття, на відміну від Донецької, Дніпропетровської, Луганської та Одеської областей, виконання цих умов є проблематичним.

Натомість не поспішають всиновлювати в Закарпатті малюків ромської національності та важко хворих, їх, здебільшого, з часом забирають сімейні пари з-за кордону.

За офіційними даними, торік у Закарпатській області всиновили 84 дитини, а це на 19 більше, ніж у 2006 році. А загалом, як розповідають у службі, сьогодні в області понад 230 дітей, які мають статус сиріт або позбавлені батьківського піклування і поки що не мають своєї сім’ї, перебувають на повному державному утриманні. Однак 85 % із них охоплені сімейними формами виховання, влаштовані в дитячі будинки сімейного типу та в прийомні родини.

Що треба робити тим батькам, які вирішили усиновити дитину? Як радить юрист Ворзельського дитячого будинку імені Городецького, що на Київщині, Вікторія Блонська, треба звернутися до Служби у справах дітей. Вони мають діяти в районах, за місцем проживання батьків. «Там починають оформлювати документи. Потім звертаються, наприклад, до нас. Ми оформлюємо подальші документи на усиновлення. Це акти житлово-побутових умов, довідка від психіатра, висновок опікунської ради тощо».

Стосунки із усиновленою дитиною складаються у кожній сім’ї по-своєму, але загальні універсальні поради батькам, як поводитися із новим членом родини, дає дитячий психолог Наталя Лесенко.

До всиновленої дитини психологи радять ставитися так само, як і до рідної. Треба знаходити середину між суворістю таі лагідністю. Не можна, щоб дитина не знала ніяких рамок, навіть якщо пережила в минулому важкі часи, пояснює психолог. «Можна просто жаліти дитину, а можна виховувати власним прикладом. Але бити дітей ні в якому разі не можна. Словами можна пояснити будь-що».

Черга на немовлят у Латвії

Сьогодні в Латвії майже 3000 дітей проживають в дитячих будинках або притулках. Цих дітей можна усиновити або взяти в прийомну родину. Така сім’я опікує сироту чи дитину, яка залишилася без батьків, до того часу, поки вона не знайде свою родину чи опікунів, або ж її не усиновлять. Кількість прийомних сімей у Латвії збільшується: якщо у 2000 році їх було 12, то зараз готові взяти у свою родину дітей-сиріт вже 340 сімей. Такі сім’ї отримують щомісячну допомогу від держави та місцевого самоврядування. Складає вона приблизно 360 доларів на кожну дитину.

Також у Латвії збільшилася кількість людей, які бажають усиновити дитину. На немовлят навіть існує черга. Але в іноземців усиновити немовля в Латвії сьогодні шансів немає. Зараз збільшилась кількість латвійців, які усиновлюють доросліших дітей, а також їхніх братиків і сестричок. Іноземець може всиновити дитину в Латвії лише після того, як виявиться, що ніхто з латвійців не збирається цього зробити. Латвійська держава надає одноразову допомогу усиновителям у розмірі двох тисяч доларів. Поширена в Латвії також сім’я підтримки, коли родина підтримує багатодітну сім’ю або ту, в якій є хвора дитина.

Щодня в Україні всиновлюють 46 дітей, а дітьми-сиротами або позбавленими батьківського піклування щоденно стають 50 малюків.


Ви усиновили б малюка з дитячого будинку?
Оля, студентка: Якби мала чоловіка, напевно, могла б усиновити дитину. Якби своїх не було або свої вже дорослі.
Петро, менеджер: Я б хотів допомогти якійсь дитині, якби така можливість була. Може, навіть і усиновив би.
Аня, студентка: Звичайно! Адже в тих дітей немає такого піклування, немає батьківської любові. До того ж можна допомогти матеріально, з працевлаштуванням.
Дмитро, полковник запасу: Це пов’язано з матеріальним станом сім’ї. Якби були гроші, то усиновив би. Загалом треба піднімати рівень життя, тоді проблеми з покинутими дітьми не буде.
Юлія, пенсіонерка: Я чужих дітей не брала б.
  • 16x9 Image

    Олександр Лащенко

    На Радіо Свобода – з березня 2005 року. До того працював три роки на Громадському радіо. Народився 1969 року в Києві. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

  • 16x9 Image

    Марічка Набока

     У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2010 отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Має публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі Ера. На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG