Сьогодні важко уявити що ще якихось сто з гаком років тому Київ з настанням ночі і аж до світанку перебував у суцільній темряві. Лише 1872-го року нічне місто осяяли перші газові ліхтарі. З цього приводу газета «Кієвлянін» гордо написала: «Вже більше тижня Київ користується таким прекрасним газовим освітленням, якому може позаздрити будь-яка столиця». Щодо заздрості, то тут дописувач трохи перегнув, бо на той час більшість європейських міст уже мали нічне газове освітлення – Лондон, приміром, з 1815-го, Львів з 1858-го, Одеса – 1866-го року.
Лампочка Едісона – конкурент газовим ліхтарям
Газові ліхтарі поставили на центральних вулицях і за кілька тижнів експлуатації на них почали економити – реально освітлювали місто вони лише на свята і в дні, коли до Києва навідувались поважні гості. Так тривало до 1880-го року, коли з’явилася лампочка Едісона – конкурент газовим ліхтарям. Спочатку електричну новинку почали застосовувати в багатих готелях і ресторанах міста.
Одним із перших також електрифікували міський театр, преса повідомляла, що там встановили «1 117 кольорових і звичайних електричних лампочок». 1891-го року на електричне освітлення перейшли київські вулиці. У цьому сенсі Київ насправді був серед перших в Європі – електричні ліхтарі на той час освітлювали лише Париж, Берлін і Відень. Прага перейшла на електроосвітлення того ж року, що і Київ.
«Майданчик біля пам’ятника Святому Володимиру вирішили освітити п’ятьма електричними ліхтарями силою в тисячу спермацетових свічок, вартість кожного ліхтаря коштуватиме місту 250-т рублів, – писала газета «Кієвлянін» 1891-го року, – а на Хрещатику буде встановлено 14 ліхтарів, які стоятимуть від Європейської площі до Бібіковського (нині Шевченківський) бульвару».
Минуло ще десять років і електричне освітлення стало нормою у більшості київських помешкань. А щодо міста, то за офіційними даними 1912-го року Київ користувався вже майже тисячею електричних ліхтарів.
(Київ – Прага)
Лампочка Едісона – конкурент газовим ліхтарям
Газові ліхтарі поставили на центральних вулицях і за кілька тижнів експлуатації на них почали економити – реально освітлювали місто вони лише на свята і в дні, коли до Києва навідувались поважні гості. Так тривало до 1880-го року, коли з’явилася лампочка Едісона – конкурент газовим ліхтарям. Спочатку електричну новинку почали застосовувати в багатих готелях і ресторанах міста.
Одним із перших також електрифікували міський театр, преса повідомляла, що там встановили «1 117 кольорових і звичайних електричних лампочок». 1891-го року на електричне освітлення перейшли київські вулиці. У цьому сенсі Київ насправді був серед перших в Європі – електричні ліхтарі на той час освітлювали лише Париж, Берлін і Відень. Прага перейшла на електроосвітлення того ж року, що і Київ.
«Майданчик біля пам’ятника Святому Володимиру вирішили освітити п’ятьма електричними ліхтарями силою в тисячу спермацетових свічок, вартість кожного ліхтаря коштуватиме місту 250-т рублів, – писала газета «Кієвлянін» 1891-го року, – а на Хрещатику буде встановлено 14 ліхтарів, які стоятимуть від Європейської площі до Бібіковського (нині Шевченківський) бульвару».
Минуло ще десять років і електричне освітлення стало нормою у більшості київських помешкань. А щодо міста, то за офіційними даними 1912-го року Київ користувався вже майже тисячею електричних ліхтарів.
(Київ – Прага)
