Їхні долі поєднала альпійська гірська квітка рододендрон. Тернопільчанка Роксана змалку любила ласувати медом, як каже, бутлями його їла. Тому мати так і пророкувала: «Треба тобі чоловіка-пасічника». Живучи в Італії, почула про рідкісний квітковий мед. Випадково на базарі у Местре (передмістя Венеції) вгледіла якось слоїк із написом «мед-рододендрон». Так ласунка Роксана простелила стежку до того базару, купуючи й інші види меду в батька свого майбутнього нареченого.
І ось одного дня... «Побачила Луку і здивувалася: такий дивний хлопець мед продає, зовсім на італійця не схожий, такий, як «наш Іван». Бо він дуже русявий, у зовнішності зовсім не має італійських рис. Потім купувала-купувала у нього мед, аж поки він не запросив мене на каву...», – згадує дівчина початок їхнього медового роману.
Вже 5 років, як фах медсестри вона змінила на бджолярську справу і разом із 4-літньою донечкою допомагає чоловікові на пасіці. Лука за професією також медик, а любов до бджіл перейняв від батька. Покинувши роботу фізіотерапевта, молодий чоловік віддався батьківському ремеслу. На сьогодні у їхньому господарстві небагато-немало – понад 200 вуликів.
Українські бджоли в Італії гудуть
В одному з них живе українська бджолина матка. Перебуваючи на Тернопільщині, італійський пасічник зацікавився місцевими бджолами та вирішив придбати одну сім’ю для себе. Чим привабили його українські бджоли?
Лука розповів: «Це рідкісний вид бджіл «карніка», який маємо також в Італії. Порода дуже добра, бо бджоли не сильно кусаються, тому їх легше оглядати у вуликах. Також ця раса добре пристосована до гірської місцевості, до низьких температур, коли холодно».
Мед, який носять українські бджоли з італійських гір, Лука з Роксаною у вишиванках виставляли нещодавно на ярмарку у Местре, де проходило свято народів. Літрова банка — від 7 до 10 євро. Недешево, говорить Лука, бо ж чимдалі бджолярство стає не зовсім солодким ремеслом.
Улюблена «несолодка справа»
Як наслідок глобалізації, в Італії серед бджіл та інших комах і тварин поширилися невідомі досі хвороби з Азії та Африки. Тому їх важче доглядати, ніж колись, пояснює пасічник. Інший головний біль бджолярів та агропідприємців у Європі – забруднені водоймища і нові види пестицидів, які розкидають на полях для боротьби зі шкідниками.
Ці хімічні речовини збивають з толку бджіл: вони втрачають орієнтацію і не в змозі повернутися назад до вуликів. На орієнтацію медоносних комах впливають і мобільні телефони з радіоантенами. Адже бджоли, кружляючи на місцевості, надто чутливі до електромагнітних хвиль.
За поведінкою своїх бджіл Роксана і Лука читають майбутнє, бо цих комах називають вартовими навколишнього середовища. На варті свого бізнесу українсько-італійська родина пасічників тримає палку любов між собою та любов до спільної справи, котра разом із медом робить їхнє життя ще солодшим.
(Рим – Прага – Київ)
І ось одного дня... «Побачила Луку і здивувалася: такий дивний хлопець мед продає, зовсім на італійця не схожий, такий, як «наш Іван». Бо він дуже русявий, у зовнішності зовсім не має італійських рис. Потім купувала-купувала у нього мед, аж поки він не запросив мене на каву...», – згадує дівчина початок їхнього медового роману.
Вже 5 років, як фах медсестри вона змінила на бджолярську справу і разом із 4-літньою донечкою допомагає чоловікові на пасіці. Лука за професією також медик, а любов до бджіл перейняв від батька. Покинувши роботу фізіотерапевта, молодий чоловік віддався батьківському ремеслу. На сьогодні у їхньому господарстві небагато-немало – понад 200 вуликів.
Українські бджоли в Італії гудуть
В одному з них живе українська бджолина матка. Перебуваючи на Тернопільщині, італійський пасічник зацікавився місцевими бджолами та вирішив придбати одну сім’ю для себе. Чим привабили його українські бджоли?
Лука розповів: «Це рідкісний вид бджіл «карніка», який маємо також в Італії. Порода дуже добра, бо бджоли не сильно кусаються, тому їх легше оглядати у вуликах. Також ця раса добре пристосована до гірської місцевості, до низьких температур, коли холодно».
Мед, який носять українські бджоли з італійських гір, Лука з Роксаною у вишиванках виставляли нещодавно на ярмарку у Местре, де проходило свято народів. Літрова банка — від 7 до 10 євро. Недешево, говорить Лука, бо ж чимдалі бджолярство стає не зовсім солодким ремеслом.
Улюблена «несолодка справа»
Як наслідок глобалізації, в Італії серед бджіл та інших комах і тварин поширилися невідомі досі хвороби з Азії та Африки. Тому їх важче доглядати, ніж колись, пояснює пасічник. Інший головний біль бджолярів та агропідприємців у Європі – забруднені водоймища і нові види пестицидів, які розкидають на полях для боротьби зі шкідниками.
Ці хімічні речовини збивають з толку бджіл: вони втрачають орієнтацію і не в змозі повернутися назад до вуликів. На орієнтацію медоносних комах впливають і мобільні телефони з радіоантенами. Адже бджоли, кружляючи на місцевості, надто чутливі до електромагнітних хвиль.
За поведінкою своїх бджіл Роксана і Лука читають майбутнє, бо цих комах називають вартовими навколишнього середовища. На варті свого бізнесу українсько-італійська родина пасічників тримає палку любов між собою та любов до спільної справи, котра разом із медом робить їхнє життя ще солодшим.
(Рим – Прага – Київ)
