Втілив її Ступка у фільмі польського режисера Кшиштофа Зануссі «Серце на долоні», зігравши олігарха, якому терміново потрібна пересадка серця. Чим це все закінчилося, матимуть змогу дізнатися й українські глядачі, позаяк стрічку невдовзі покажуть і на батьківщині великого актора. Блискучу гру Ступки відзначено разом із такими «монстрами» світового кіноекрану, як Аль Пачино і Джина Лоллобриджида.
Щоправда, останніх двох золотими статуетками римського імператора Марка Аврелія нагороджено не за конкретні ролі, а «за особливий внесок у професію», тоді як Ступка переміг предметно й конкретно. За словами актора, таким чином здійснюється його давня мрія про популяризацію української культури у світі. Це добре, звичайно, хоча їй, горопашній, ще далеко до утвердження в самій Україні, котра 18-й рік в’язне в іноземній попсовій патоці.Досягнення штибу Ступчиного однозначно виглядають проривом. Тож лишається хіба побажати панові Богдану ще й «Оскара», на здобуття котрого митець, схоже, націлився в найближчій перспективі. Щоправда, йому не пощастило зіграти у стрічці «Ілюзія страху», знятій за романом маловідомого письменника Олександра Турчинова, й офіційно висунутій Україною на здобуття «Оскара» в номінації «кращий іноземний фільм». Але все ще попереду.
Нічний Вакарчук
Можливо, за найпрестижнішу нагороду в кіносвіті міг би найближчим часом позмагатися Святослав Вакарчук. Адже саме його планував режисер Роман Балаян на виконавця головної ролі у фільмі «Райські птахи». Фільм, до речі, став володарем золотого яблука кінофоруму Кіно-Ялта-2008, а також відкривав 38-й Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість». Щоправда, без Вакарчука, який відмовився від участі в зйомках, пославшись на щільний гастрольний графік. Про творчий графік фронтмен «Океану Ельзи» промовчав, але він, безсумнівно, був іще насиченішим. І результатом творчого неспокою став новий альбом «Вночі», презентований днями в Національному театрі імені Франка. Незвичним, окрім місця презентації, виявився й сам стиль нової програми. Власне, однозначно визначити його неможливо, адже йдеться про примхливу суміш, яка містить і рок, і фолк, і джаз, і ще дещо. Додам, що над новим альбомом працювали не лише учасники ОЕ, а й музики зі сторони, а в запису однієї з пісень програми був задіяний Національний симфонічний оркестр. Щоб узнати, як нове творіння Вакарчука й команди сприйме широкий слухач, слід дочекатися кінця листопада – саме тоді «Вночі» має з’явитися в продажу. Ті ж, хто потрапив до «франківської» зали, вже оцінили нову програму рясними оплесками та кількаразовими викликаннями авторів «на біс».
Софія й виноград
Софію Ротару, уславлену естрадну співачку, викликами «на біс» не здивуєш. І самими по собі не задовольниш. Хочеться чогось більш предметного, вагомого й зримого. По правді сказати, вже чимало й є, і все нажите чесним, непосильним трудом, але коли дають іще, то чом би й ні. Ось і недавно Рада міністрів Криму передала співачці 14 соток земельки, відбатованої в Інституту винограду й вина «Магарач». В оренду на 49 років - ну, треба. Тим більше, що як заявив було один із кримських чиновників, там, мовляв, висадять сад, який «навіватиме Софії Ротару романтичні думки». Але з романтикою якось не склалося. Зі слів родичів, Софія Михайлівна планує на дачці не зітхати при місяці, а натомість створити фермерське господарство. Не знаю, чи рохкатиме кабанчик у хліву й гелготатимуть гуси, але овочі й фрукти таки вирощуватимуться. Знову ж таки, для ресторану й готелю «Вілла-Софія», який розташований у пам’ятці архітектури Ялти – колишніх купальнях Роффе, теж переданих в оренду Софії Ротару.
Злі язики подейкують, що зобов’язувалася співачка сворити там Будинок творчості, підтримувати молодих, навчати співу діточок, але все уречевилося в шинок – хай і з приставкою «VIP». Такі ось чічки-смерічки...
(Київ - Прага)
Щоправда, останніх двох золотими статуетками римського імператора Марка Аврелія нагороджено не за конкретні ролі, а «за особливий внесок у професію», тоді як Ступка переміг предметно й конкретно. За словами актора, таким чином здійснюється його давня мрія про популяризацію української культури у світі. Це добре, звичайно, хоча їй, горопашній, ще далеко до утвердження в самій Україні, котра 18-й рік в’язне в іноземній попсовій патоці.Досягнення штибу Ступчиного однозначно виглядають проривом. Тож лишається хіба побажати панові Богдану ще й «Оскара», на здобуття котрого митець, схоже, націлився в найближчій перспективі. Щоправда, йому не пощастило зіграти у стрічці «Ілюзія страху», знятій за романом маловідомого письменника Олександра Турчинова, й офіційно висунутій Україною на здобуття «Оскара» в номінації «кращий іноземний фільм». Але все ще попереду.
Нічний Вакарчук
Можливо, за найпрестижнішу нагороду в кіносвіті міг би найближчим часом позмагатися Святослав Вакарчук. Адже саме його планував режисер Роман Балаян на виконавця головної ролі у фільмі «Райські птахи». Фільм, до речі, став володарем золотого яблука кінофоруму Кіно-Ялта-2008, а також відкривав 38-й Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість». Щоправда, без Вакарчука, який відмовився від участі в зйомках, пославшись на щільний гастрольний графік. Про творчий графік фронтмен «Океану Ельзи» промовчав, але він, безсумнівно, був іще насиченішим. І результатом творчого неспокою став новий альбом «Вночі», презентований днями в Національному театрі імені Франка. Незвичним, окрім місця презентації, виявився й сам стиль нової програми. Власне, однозначно визначити його неможливо, адже йдеться про примхливу суміш, яка містить і рок, і фолк, і джаз, і ще дещо. Додам, що над новим альбомом працювали не лише учасники ОЕ, а й музики зі сторони, а в запису однієї з пісень програми був задіяний Національний симфонічний оркестр. Щоб узнати, як нове творіння Вакарчука й команди сприйме широкий слухач, слід дочекатися кінця листопада – саме тоді «Вночі» має з’явитися в продажу. Ті ж, хто потрапив до «франківської» зали, вже оцінили нову програму рясними оплесками та кількаразовими викликаннями авторів «на біс».
Софія й виноград
Софію Ротару, уславлену естрадну співачку, викликами «на біс» не здивуєш. І самими по собі не задовольниш. Хочеться чогось більш предметного, вагомого й зримого. По правді сказати, вже чимало й є, і все нажите чесним, непосильним трудом, але коли дають іще, то чом би й ні. Ось і недавно Рада міністрів Криму передала співачці 14 соток земельки, відбатованої в Інституту винограду й вина «Магарач». В оренду на 49 років - ну, треба. Тим більше, що як заявив було один із кримських чиновників, там, мовляв, висадять сад, який «навіватиме Софії Ротару романтичні думки». Але з романтикою якось не склалося. Зі слів родичів, Софія Михайлівна планує на дачці не зітхати при місяці, а натомість створити фермерське господарство. Не знаю, чи рохкатиме кабанчик у хліву й гелготатимуть гуси, але овочі й фрукти таки вирощуватимуться. Знову ж таки, для ресторану й готелю «Вілла-Софія», який розташований у пам’ятці архітектури Ялти – колишніх купальнях Роффе, теж переданих в оренду Софії Ротару.
Злі язики подейкують, що зобов’язувалася співачка сворити там Будинок творчості, підтримувати молодих, навчати співу діточок, але все уречевилося в шинок – хай і з приставкою «VIP». Такі ось чічки-смерічки...
(Київ - Прага)
